Дзеркала минулого
14
Смуток на горище
Я загорну твоє взуття у плівку.
Покладу в картонний ящик плаття.
Віднесу подалі. На горище.
Усе, неначе, й не було нас...
І нашого життя.
Я слухатиму тишу далі.
Вона нашепче спогади старі.
Я вип'ю каву.
Подивлюсь у вікно.
Посміхнусь собі.
Життя триває!
Але все не в мені.
Бо серце – там, під дахом на горищі,
Згорнулось тихо, ніби сивий птах.
Ще треба часу, аби стало простіше,
Поки що – лиш зола на всіх шляхах.
Я буду тут.
Чекатиму весни,
А ти повернешся.
Відкриєш двері тихо-тихо.
Завариш каву.
Подивимось у вікно.
Посміхнемося...
Тай підемо далі
хто куди...
#214 в Різне
#7 в Поезія
#437 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
