Я ще пам'ятаю твої теплі руки.
Ти тихо пішов, залишив все як є.
Мені залишилася лише розлука...
Вона мовчазно час, мов воду, п'є.
За вікном — ні осінь, ні зима...
Самота у вікна заглядає,
Шкрябе шибку й пита:
— Ти одна?
— Одна!
І далі мовчки тікає...
До інших стукає,
Ще й смуток із собою тягає.