Дзеркала минулого

12

​Я ще пам'ятаю твої теплі руки.

Ти тихо пішов, залишив все як є.

Мені залишилася лише розлука...

Вона мовчазно час, мов воду, п'є.

​За вікном — ні осінь, ні зима...

Самота у вікна заглядає,

Шкрябе шибку й пита:

— Ти одна?

— Одна!

І далі мовчки тікає...

До інших стукає,

Ще й смуток із собою тягає.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше