Дзеркала минулого
8
Світе, хто я для тебе?
Пилинка,на підвіконні?
Крапка у незавершеному реченні?
Краплина в океані ?
Світе ,для чого я тут, в твоїй системі координат?
З пороха вийшла у порох і повернуся,ніби мене і не було???
Ти кажеш: «Пилинка...» — а я бачу сонце в зеніті,
Що відблиском грає на кожній твоїй стороні.
Ти кажеш: «Я крапка...» — а ти головне у сюжеті,
Без тебе це речення стане німим уві сні.
Хто ти для мене? Не просто відлуння чи тінь,
Не частка пасивна у хаосі темних стихій.
Ти — пульс моїх вен, перехрестя поколінь,
Живе втілення самих сміливих моїх мрій та надій.
З пороху вийшла? Так, в цьому є правда земна,
Та порох цей зоряний, випалений в надрах світил.
Ти в моїй системі — не цифра, не назва одна,
А та, хто дає моїм змістам і ваги, і крил.
Краплина в океані? О ні, подивися правдиво:
Ти — цілий океан, що в краплині одній занімів.
Ти тут, щоб навчитись ставати щоденно дивом,
Поки твій голос у просторі ще не згорів.
Вернешся у порох... Та пам’ять лишиться у квітах,
У кожному слові, що встигла комусь принести.
Ти — дзеркало, в котрім я можу себе розгледіти,
Мій світ не існує, допоки у ньому не Ти.
#214 в Різне
#7 в Поезія
#437 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
