Ти встанеш і підеш крізь сизий дим,
Кожен крок розірве пута ночі.
Твій Біль стане просто досвідом старим,
А правда — знов подивиться у очі.
Ти піднімеш свої крила, що зросли
На місці ран, де тільки шрами.
Вони міцніші, ніж колись були,
Бо в них тепер — вогонь твоєї сили.
Ти полетиш туди, де горизонт
Не має меж, не знає страху й спину.
Це твій тріумф, твій особистий фронт,
Де ти відвоювала саму себе — єдину.
І там, за хмарами, де вітер п’є блакить,
Ти скинеш вантаж відчаю і втоми.
Бо серце, що навчилось самостійно жить,
Тепер веде тебе — до справжнього дому й тину.
Там де ти сама з собою едина.