Тихим теплом огортає.
Шумить радісним співом пташок.
Все оживає, все оживає!!
В горлі тільки нервів клубок.
Тримає..
Сонце холодно яскраве,
Б’є у вічі, де втома і страх.
Світ нові барви одягає,
А в нас — тільки попіл в думках.
Ми вчимося дихати в такт
Цій траві, що крізь камінь росте.
Бо життя — це запеклий контраст:
Квітнути попри усе.
Хай цей клубок проросте травою,
Змиється першим рясним дощем.
Весна все одно пройде грозою —
Навіть крізь наш біль і крізь щем.