Дзеркала минулого

4

Тихим теплом огортає.

Шумить радісним співом пташок.

Все оживає, все оживає!!

В горлі тільки нервів клубок.

Тримає..

​Сонце холодно яскраве,

Б’є у вічі, де втома і страх.

Світ нові барви одягає,

А в нас — тільки попіл в думках.

​Ми вчимося дихати в такт

Цій траві, що крізь камінь росте.

Бо життя — це запеклий контраст:

Квітнути попри усе.

​Хай цей клубок проросте травою,

Змиється першим рясним дощем.

Весна все одно пройде грозою —

Навіть крізь наш біль і крізь щем.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше