Дзеркала минулого

2

Коли кохаєш —

тихо розмовляєш, щоб не порушити зайвим звуком гармонію навкруги.

Коли кохаєш,

маєш спокій у душі.

Твої сади квітнуть буйним цвітом,

і плоди саду щедро роздаєш.

Бо ти кохаєш, як ніколи...

І наче раз в житті живеш.

Коли кохаєш, то наперед, на жаль, не знаєш,

кому даруєш ти тепло.

Чи примножить і поверне,

чи розтопче все, що подаровано?

Коли кохаєш, ти усвідомлено сліпий:

не бачиш, що той, хто поруч, —

холодний і німий...

Подобається

#214 в Різне
#7 в Поезія
#437 в Сучасна проза

Відредаговано: 10.04.2026