4

4

Дарина йшла до зупинки, але здавалося, що все викривляється, ніби відображається через криві дзеркала.

Потім сіла в маршрутку, але водій на мить показався перевернем-ведмедем.

Дарина сіла в маршрутці, бо вирушала з кінцевої зупинки. На кожній зупинці набивався, як завжди, натовп. Сидічих місць вже не було.Та й стоячих теж.

Стояли впритул один до одного, давлячи сидячих.

І кожної хвилини на мить, на долю секунди оточуючі здавалися перевертнями.

Через десять хвилин їзди якась жінка закричала.

- Вибачте. Мене показалося, що біля мене крокодил прямоходячий. - вибачилась вона.

- А в мене теж уява розігралася: я вас побачив у вигляді золотої пантери.

Отже, не у однієї Дарини були галюцінації.

Дівчина доїхала до роботи, пересікла прохідну, дійшла до свого управління, відбилася перепусткою, увішла до свого відділу - і спершу, що зробила, написала заяву на особисту відпустку за власний рахунок на один день. А завтра починалися вихідні.

Підписала у трьох керівників: начальника групи, відділу, управління та віддала секретарці.

І поспішила додому до свого перевертня, який своєю присутністю в цьому світі якось почав на нього впливати.

- Ігорю! - звернулась до перевертня Дарина, коли увійшла до квартири та зачинила за собою двері. - Тобі треба додому, до твого світу. Бо ти своєю присутністю змінюєш тут усіх.

- Я без тебе не піду. - твердо заявив Ігор.

-Коли я слідувала на роботу, мене здавалося, що оточуючі на мить ставали перевертнями. На зворотному шляху таких перевертнів було більше і час їх перевтілення був набагато більшим. Тобі не можна тут більше знаходитись. Ти знищиш мій світ.

- Пішли зі мною - і твій світ залишиться таким, яким був.

- Я не хочу з тобою. - Дарина побачила реакцію Ігоря на ці слова. - Вибач.

- А що тебе тут тримає? - поцікавився перевертень.

- Ну, я знаю, як жити в цьому світі. Тут мої батьки. Брат. Робота. Я звикла до всього. Я не знаю, як жити в твоєму світі. - пояснила Дарина.

- Я тебе навчу. - пообіцяв Ігор. - А є в тебе тут хтось, кого ти кохаєш чи він козає тебе?

- Ні. Поки що немає. - відповіла дівчина. - Але колись буде.

- Виходь за мене. Влаштуємо пишне весілля в моєму палаці. Ми не завжди там будемо виглядати як звірі. То в нас був маскарад.

- Я, коли проходжу через дзеркала в інші світи, завжди змінююсь у вигляді. Я там не буду схожою на людину. Мені більше подобається бути людиною, а не перевертнем.

- Добре. Ти можеш мене супроводити до мого світу. - попросив Ігор. - як ти це робиш? Проходиш в інші світи?

- Я тобі покажу. І ти повернешся др себе. - промовила Дарина та дістала маленьке дзеркало бабусі.

Великі дзеркала вишукалися в рядок.

- Вибирай дзеркало, яке приведе тебе у твій світ. - запропонувала дівчина.

- Оце моє. Я відчуваю свій світ через нього. Він мене кличе до себе. Проведи мене. - Ігор простягнув Дарині свою руку, за яку вона взялася.