1

1

Дарина сиділа в своїй кімнаті в повній темряві, на очах блищали сльози.

В руках тримала прощальний лист та дзеркало, які дісталися їй від бабусі у спадок.

Дивний спадок... Еге ж?

Не квартира чи авто, а якесь люстерко та інструкція до нього... чи пояснювальний лист, що воно таке.

"Це дзеркало, яке відкриває портали, яке змінить твоє життя"

А внизу допис: "Я тебе люблю більше за життя.

                                                                  Бабуся"

Зрозуміло, що зараз Дарина в повній нічній темряві вже лист не читає. Вона запам'ятала його.

- Як же це працює? - запитала дівчина сама у себе та подивилася у джеркало в повній темряві. - Звісно ж у темряві нічого там не побачиш.

Електронний годиник показував дві години ночі, даючі якесь брякле світло, якщо знаходитись біля нього.

Дарина продовжувала вдивлятися в це люстерко, хоч нічого, ніякого відображення в дзеркалі ж не побачиш без використання світла.

Але ж ні! 

Чим довше Дарина вдивлялася в це срібне полотно на скляній поверхні, тим тим більше починала бачити обличчя самого дзеркала.

Ні, це не уява.

Не її уява.

Дзеркало дійсно ожило та спрямувало зі себе промені, які створили поруч велике дзеркало розміром більшим, ніж зріст Дарини, коли вона стане з дивану.

І кімната одночасно з цим розширилася, тому це величезне дзеркало з легкістю помістилося в такій спочатку маленькій кімнаті.

А потім з'явилося ще одне таке ж саме дзеркало в цій кімнаті, яка продовжувало розширюватися.

А потім з'явилося ще одне. І ще. Ще.

Ще кілька.

Вони продовжували накопичуватися в цій кімнаті, яка візуально збільшувалася по мірі накопичення дзеркал, а кімнату продовжували наповнювати вишикувані в ряд ці дзеркала.

Дарина встала з дивану, подивилася в сторони, а крайніх дзеркал так і не побачила, бо їх було безкінечне число.

Як говориться в математиці "прагне до безкінечності".

Дівчина вибрала одне з цих дзеркал.

Насправді те, що було безпосередньо перед нею, та покрокувала у нього.

і опинилася на тій стороні.

Позаду була її кімната, а там був білий світ з білим світлом, який засліплював своєю білизною, в якому вона була...

Білою лисицею.

Така собі велика прямоходяча біла лисиця.

Повне безглуздя.

Який в цьому сенс?

Зробивши ще кроки - і навкруги Дирини у вигляді білої лисиці проявилися такі ж самі істоти, як вона у цьому перевтіленні.

Білі істоти щось робили. Кудись поспішали.

Але який в цьому сенс?

Ніякого.

Тому Дарина обернулася та пішла назад до свого дзеркала, яке слугувало порталом.

І знов дівчина пройшла це дзеркало, але у зворотньому напрямку.

І опинилася в своїй маленькій кімнаті.

На дивані лежали папірець та люстерко.

На електронному годиннику знову було дві години ночі.