Пролог
"Моя бабуся померла, залишивши для мене одну дивну річ у спадок, яка змінила моє життя та мою свідомість.
Бабуся, коли ще була жива, на моє питання: "Ти мене любиш?" відповідала мені: "Більше за життя".
Я дуже схожа на свою бабусю.
Коли я дивлюсь на себе в джеркало, я бачу її очі.
Мої очі дуже схожі на її.
Так...
Мої очі схожі на очі моєї бабусі.
Отже, це не єдине, що залишилося в мене від моєї бабусі.
Ще... та річ у спадок...
Одне дзеркало...
Яке надзвичайно особливе та особливо дивне.
Воно дає можливість подорожувати по паралельних світах, створюючи дзеркала, які стають порталами в інші світи.
І хто би міг знати, що знайдеться дехто ще чи... дещо ще, ХТО чи ЩО буде готовий заради кохання кинутися в безодню за цим коханням, не знаючи, чи дадуть відповідь на це кохання. І чи ВІН чи ВОНО невідоме щось повернеться назад у свій світ?
А чи захоче це ЩОСЬ З ЧУЖОГО СВІТУ повернутися назад, не отримавши взаємності від мене?
А чи я не відчайдушна, кидаючись через дзеркала кожного разу в чужий мені світ, не знаючи, що мене там чекає?
Чи розумно так поступати?
Навіщо я ризикую?
Я ж ризикую своїм життям.
Тільки заради чого?"