Частина перша і єдина

Автор – Архірєєва Олександра, 10 років
Редактор – Архірєєв Олексій (Олекса Попович), тато

Дівчинка Лілі жила в маленькому будиночку на краю невеликого містечка. Единою ріднею Лілі була мама, яка весь час працювала, але жили вони все одно бідно. Часто навіть не могли дозволити собі новий одяг, і їли одні макарони. В один дощовий день Лілі йшла зі школи і зустріла мале кошеня, яке самотньо блукало біля сміттєвого баку. Під шаром бруду вгадувалося біле хутро, і лише на голові була дивна чорна пляма – ніби хтось намалював півмісяць. Лілі підняла тваринку і сховала в свій старенький рюкзак.

По дорозі додому вона весь час думала, що ж скаже її матуся – бо вони були такі бідні, що не змогли би прогодувати навіть маленьке кошеня. Врешті, вона вирішила поки що не показувати кошенятко мамі.

Декілька днів Лілі нишком давала тваринці частину своїх макаронів. Але весь день потім вона була голодна. 

Якось одного дня, коли хотілося їсти ще більше, ніж раніше, Лілі попросила подругу Ненсі поділитися з нею запашною булочкою, яка пахла корицею на весь клас! Але Ненсі відмовила Лілі, ще й дуже грубо! Бідна дівчинка вибігла з класу в коридор та розридалася від розпачу. Їй було дуже сумно, і від того, що подружка не захотіла з нею поділитися тією смачною булочкою, і від того, що була дуже голодна. 

Дівчинка повернулася до класу перед самим початком уроку. Їй було соромно підняти голову, бо тоді б усі побачили її заплакані очі. Так вона й просиділа весь урок тихенько за своєю партою. 

Коли всі зазбиралися додому, Лілі також почала ховати свій підручник та зошит до рюкзачка. Аж раптом побачила, що в ньому на самому дні знаходиться тістечко, ще більш пухке та запашне, ніж було у її подруги. Вона здивувалася, що то за диво, звідки взялося те тістечко? Але ні вчителька, ні однокласники Лілі не бачили, щоб хтось її підклав. І так тривало кілька днів – як тільки Лілі думала про щось смачненьке, воно з часом з’являлося в її рюкзачкові. Дівчинка ніколи не забувала ділитися зі своїм кошеням, яке вона назвала Дізі. 

Одного дня Лілі, як завжди, прийшла до школи. Вчителька вже чекала, щоб розпочати урок. Дівчинка відкрила свій рюкзак і мало не закричала від подиву – з нього вилізла її маленька Дізі! Лілі не мала жодної гадки, коли кошеня туди залізло. 

Ой що почалося! Всі учні кинулися до Дізі, щоб погратися та погладити її. Але це зовсім не сподобалося вчительці. Приносити домашніх тварин до школи суворо заборонялося! Вона відразу ж відправила Лілі до директора, а та вже зателефонувала мамі дівчинки.  

Коли мама дізналася, що у Лілі є кошеня, вона дуже розсердилася і не дозволила дівчинці тримати Дізі вдома. Але Лілі тишком зробила для неї будиночок із коробки, і продовжувала ділитися з нею їжею. 

Кожного дня в рюкзакові Лілі продовжували з’являтися різні смачні тістечка, а одного разу навіть знайшлося морозиво! Але дівчинка дуже сумувала, що не може пригостити ними маму, бо ж як пояснити таке диво? Вона поділилася своїм смутком з Дізі, а та тільки замуркотіла. 

Але того дня сталося ще одне диво – коли мама вдома відкрила холодильник, то знайшла там багато різної їжі! Звідки ж вона взялася? Вони весело та смачно повечеряли, і пішли спочивати.

На ранок дівчинка теж поспішила поділитися зі своєю кішкою цією радістю – може, тепер її мама пусть Дізі до будинку, жити разом з ними? Розповідаючи про смачні страви, які приготувала мама Лілі, дівчинка мрійливо промовила – от якби й зараз з’їсти таку ж смачну котлетку, як вчора! 

Аж раптом Дізі підійшла до рюкзачка, доторкнулася до нього лапкою, і всередині нього щось засвітилося блакитним сяйвом! Що за дивина? Лілі поглянула всередину і побачила там смачну котлету! І вона все зрозуміла – звідки в неї кожного дня з’являлися тістечка в рюкзакові, і звідки взялася та їжа в їх холодильнику! Бо Дізі була не простою кішечкою, а чарівною. І так вона віддячила Лілі за її любов та прихисток. 

Дівчинка розповіла про це мамі, яка спочатку не повірила, але коли Дізі доторкнулася до їх холодильника, там знову з’явилася їжа. Так вони далі і жили разом, не знаючи горя і біди.