32

Дем'ян

Зібравшись, наша дружня компанія вийшла з ресторану, побажали одне одному "Щасливого Нового  року" і порозсідались кожен в свій транспорт...Батьки сіли в мікроавтобус, котрий мав довезти їх до місця відпочинку. А ми з Олесею пішли до нашого авто, я допомагав їй нести  подарунки і невеличку сумочку з її речами, а вона несла свій букет квітів, постійно милуючись квітами, а я нею.

Як тільки ми зручно вмостились, я подбав щоб моя найрідніша  іменинниця не замерзла. Накрив її пледом, включив обігрів авто і ми нарешті рушили до місця нашого відпочинку.

Мене розпирало від щастя, ми будемо тільки вдвох в таку чарівну ніч. Хотілось, щоб авто перетворилось на літак і ми швидко долетіли до місця, яке мало стати нашим чарівним світом.

Але я замітив, що моя Олеся вже стільки  часу мовчить...це мене хвилює. Не витримавши більше - вирішив вияснити цей момент.

- Олеся, що сталось?  Ти чому мовчиш? Щось не так? - чекаючи її відповіді я навіть мимоволі затамував подих.

Не дивлячись на мене, дівчинка моя відповіла якось не впевнено і тихо.

- Нічого не сталось, я задумалась - подумавши хвилинку або набралась сміливості, запитала - Дем'ян, а куди ми їдемо?

Хотілось  мені їй все розповісти, але і сюрприз зіпсувати не мав наміру.

-Ми їдемо туди,  де нарешті зможемо побути вдвох.

Олеся засоромилась, опустила очі в підлогу і стала схожа на червоний мак. І про що вона тільки  думає?

- Ти боїшся бути зі мною тільки  вдвох? Чи є ще якась причина? - я з'їхав на узбіччя, повернувся в сторону дівчинки щоб уважно бачити реакцію на все що я скажу. - Олеся, якщо ти боїшся, то так і кажи. Тоді ми поїдемо назад до наших батьків зустрічати Новий рік. Хоча на нас там і не розраховано.

- Ні, ні. Я не хочу їхати назад. І не боюсь бути з тобою. Навіть дуже хочу так провести час. Просто у твоїй компанії ламаються мої комплекси, мені до цього ще треба звикнути. - красуня сама  взяла мене за руку, заглянула в очі - Поїхали, пане Ректор, бо я не хочу пропусти перший Новий рік з вами.

Та хто ж я такий щоб їй відмовити... Швидко завів авто і ми поїхали в наш особистий рай.

- Ми приїхали - але відповіді не було. Глянув на свою чарівну пасажирку, а вона спить. Це виглядає дуже мило.

Вирішив, що не буду будити Олесю. Занесу спочатку наші речі,а тоді вже буду будити іменинницю.

Заніс речі на терасу. Повертаюсь до машини, відкриваю двері авто і не придумав нічого кращого, як розбудити свого ангела поцілунком.

Олеся

Просинаюсь я від від ніжного поцілунку, яким мій Дем’ян знову і знову без слів показує свою любов.

- Ми приїхали, котику. - коханий погладжує мене по щоці і дивитися закоханими очима. - Ходімо в дім, там тепло і  ти загрієшся.

Вийшовши з автомобіля я розглядала куди ж це мене привіз пан Ректор.

- Дем’ян, яка краса! А чий це будинок?  - мій погляд був прикутий до казкової будівлі.

Це був сучасний,  одноповерховий будинок, з дерев’яних колод. Сьогодні він по святковому “вбраний”. Новорічні гірлянди світились кольоровим світлом біля вікон, дверей. Сам будинок знаходився в центрі гарного подвір’я, на якому не було нічого зайвого, кілька дерев, кущів і чудова гойдалка. Обов’язково знайду час щоб  там посидіти.

- Наш. - побачивши мої здивовані очі, Гетьман пояснив - Цей будинок це мій спадок від бабусі, а отже він наш. Пішли, проведу екскурсію.

Ми взявшись за руки  пішли в будинок....

Захоплено розглядала кожен куточок цього чарівного будинку, який став нашим тимчасовим домом. Все виглядало так спокійно і затишно, як у казці. Гетьман провів нас крізь кожну кімнату, а їх в будинку було аж 3, не враховуючи чудову кухню об’єднану з вітальнею. Все в цьому будинку було зроблено з дерева, крім техніки і сантехніки.

Після екскурсії ми заселились у затишній вітальні, тут був накритий святковий  стіл, ялинка, котра була “вбрана” в білосніжні гірлянди і кульки, у каміні приємно потріскували дрова, панорамні вікна за якими почав падати лапатий сніг додавали чарівної атмосфери цій кімнаті і цьому моменту.

Дем’ян попросив почекати одну хвилинку, а сам кудись пішов....

Я залишилась стояти в повній розгубленості.Але не пройшло і хвилини, як Дем’ян повернувся. Він йшов до мене тримаючи в руках величезний букет рожевих троянд. Коли залишилась відстань витягненої руки  мій коханий зупинився і почав опускатись на одне коліно.

Все відбувалось наче в сповільненій зйомці.

Гетьман дарує мені квіти, а після цього витягає коробочку для ювелірних виробів. Мені раптово почала розмиватися картинка, я усвідомила, що це сльози котяться по щоках....

- Дівчинко моя! Сьогодні я хотів би запропонувати останнє, чого ще не віддав тобі: мою руку, щоб тобі завжди було на що спертися, і серце (хоч воно і так вже давно стало твоїм), щоб ти могла зігрітися його теплом та любов'ю завжди, коли виникне потреба . Ти згодна прийняти все це в особисте користування і стати моєю дружиною? 

Сказати щось я не могла і просто кивнула в знак згоди. Дем’ян швидко піднявся на ноги і І почав покривати моє обличчя поцілунками. Потім закружляв нас.