27

Олеся

В моїй голові зараз стільки різних думок і спогадів сьогоднішнього дня.

Цей день можна назвати одним з найкращих.

Коли Дем'ян повів мене в розважальний центр я навіть не здогадувалась, який план вже був складений.

Пунктом номер один була ковзанка, але я так і не змогла подолати страх і тому не вийшла на лід... А виїхала! На руках свого особистого ректора.

Наступним кроком у розвагах була спільна новорічна фотосесія.... Нам так сподобалось позувати на камеру. Це були наші перші спільні професійні фото, не враховуючи спільних селфі раніше. Одяг для такої фотосесії ми з Дем'яном купили в сусідньому торговому центрі. Вибрали ми парний новорічний одяг. Це були білі світшоти з написами, а ще сірі джинси.

"Я його новорічний подарунок" - це мій світшот і "Я її новорічний подарунок" - це для Дем'яна.

Він чудовий мужчина, турботливий, ніжний, сильний, спокійний.

Я дуже щаслива в цих стосунках, це фантастика, що мене міг покохати такий чоловік.

А зараз ми вдвох сиділи в затишному ресторанчику, атмосфера в ньому і дизайн були казково-новорічними.

По всьому залі стояли справжні маленькі ялинки, прикрашені в різних стилях, зі стелі звисають омели.

А на столах стояли маленькі настільні лампи, у вигляді новорічних подарунків.

Вся атмосфера цього закладу заставляє повірити в чудо, в казку, як маленьку дитину.

- Моя хороша, ти навіть не уявляєш, як сильно я щасливий зараз в цей момент і поряд з тобою. - сидить навпроти мене і усміхається, а в очах палає вогник щастя.

Я вірю в його слова, бо сама живу такими відчуттями по відношенню до Дем'яна.

Ми так і сиділи навпроти один одного і усміхалися, наше щастя було реальним, а водночас казковим, неймовірним.

Якби ми не хотіли залишитися в нашому персональному Едемі, але прийшов час повертатися до наших обов'язків ректора і студентки.

Як тільки ми вийшли з розважального центру і виїхали на проїжджу частину

Задзвонив смартфон Дем'яна. Але так, як мій ректор був зайнятий водінням, то попросив мене прийняти дзвінок і включити гучномовця.

- Я слухаю. - а дальше розмова була сюрпризом для мене.

- Дем'ян, привіт. Це Марта. Надіюсь ти мене ще не забув? - її голос був настільки улеслевий, що мені захотілося вийти з авто і не слухати того підлабузництва.

- Так, я пам'ятаю тебе. Яке в тебе до мене діло? Я не маю часу і бажання проводити довгі розмови. - мій ректор говорив строго, з нотами злості.

Явно ця Марта не є другом для пана Ректора.

- Дем'ясику, я знаю, що ми з тобою не дуже добре закінчили наші стосунки. Але пройшов вже рік і все змінилось. Наш світогляд змінився. Може давай спробуємо відновити наші відносини. Нам ж було добре вдвох. - дівчина закінчила свій монолог.

Я слухала, як та дівчина пропонує Дем'яну себе і затамувавши подих очікуючи на його відповідь. Може зараз в цю хвилину Гетьманський винесе вирок нашим стосункам.

- Марто, мене не цікавить продовження наших стосунків. Особисто я вважаю, що їх і починати не треба було. Це була велика наша помилка.

- Але ж..... - не відступала незнайомка

- Ніяких але. Я вже сказав тобі остаточно, що мене це не цікавить. - тон слів ректора показував, що Гетьман не потерпить будь яких суперечок.Ось після його остаточної відповіді і відкрилася справжня натура тієї Марти. Зникла та хитра і лагідна лисиця, а з'явилась зла кобра, в якої кожне подальше слово облите отрутою.

- Я тобі Гетьманський давала останній шанс бути з такою ідеальною дівчиною, як я. А ти дурень, нудний, тупий заучка. Єдине, що у тебе ідеальне це тіло, все інше непотріб. І зв'язався ти з таким же непотребом, як сам. - кричала в телефон та особа. - Кращого варіанту, як та з якою ти зараз зустрічаєшся, для тебе нема. Так! Я знаю, що вона інвалід. Так тобі і треба суч.... - вона ще щось хотіла сказати, але Дем'ян перервав дзвінок.

- Моє сонечко, пробач, що тобі довелося чути те все чути. - мій ректор взяв мою руку в свою і продовжив - Я тебе люблю і більше ніхто мені не потрібен. Тепер я точно знаю хто в моєму житті має бути завжди. - і погляд в мого коханого був якийсь дивний.

Я вирішила не розпитувати про цю Марту і які в них були відносини. Не хотіла нагадувати про неприємних людей. А що це саме так було замітно по розмові.

- Олеся, за два дні Новий рік. Я хочу щоб ми вдвох зустріли це свято. Ти хочеш святкувати цей Новий рік зі мною? - ми на секунду зустрілися поглядами і в його очах була тривога.

Мені здалось, що він переживає очікуючи на мою відповідь.

- Так, я хочу провести Новий рік тільки з тобою....

Підписався? Тоді ти — офіційний свідок цієї любовної історії.
А якщо ще й вподобайку поставиш — героям точно світитиме happy end!