20

Дем'ян

"Олеся ніііііі, будь ласка не залишай мене, кохана, хороша моя. Я не відчуваю твій пульс. Тільки не це!!!! Не йди від мене!!!!!" І одразу виринув з царства Морфея, але очі ще не відкриваю....який був страшниий сон, по спині пройшов холодний піт. 

Як  добре, що реальність набагато краща. Ще лежачи з заплющеними очима в мене зародилося відчуття, що на мене хтось дивиться. 
Відкрив очі і повернув голову направо, в ту сторону, де лежить моя Білосніжка. 

Я побачив, що моя зірочка вже прийшла до себе і дивлячись на мене усміхається. А її рука досі лежить в моїй долоні. 

Дав собі уявного копняка я швидко піднявся з ліжка. Обійшов наші ліжка і став на коліна біля неї. 

- Привіт. Як самопочуття? - я насолоджувався її присутністю, ловив кожну міміку і кожну її емоцію. - Олеся, дівчинко моя. Я дуже тебе люблю. Я тебе не вберіг, хоча обіцяв.- опустивши голову на наші сплетення долоні почав покривати поцілунками мініатюрні долоньки моєї Дюймовочки.

- Дем'яне,  ти найкращий хлопець і мужчина про якого тільки можна мріяти.  В тому, що сталося твоєї провини немає. Люблю тебе сильно. А моє самопочуття в твою присутність завжди на висоті. - мій Ангел усміхнувся до мене найніжнішою усмішкою в світі.  

Ми з нею одночасно потягнулися до губ одне одного. Від ніжного і легкого поцілунок  еволюціонував до пристрасного, який грозив спалити все навколо до тла. 

Але якась невидима сила зупинила мене за крок від того, коли дозволена межа невинних поцілунків була б пройдена. Лікарня і Олесена травма це не  час і не місце для нашого з дівчинкою першого разу 

-Крихітка, я піду пошуках лікаря, нехай він тебе огляне. 

- Ні, Гетьманський, ти так просто від мене не втечеш. Щоб викликати лікаря чи медсестру тут є спеціальна кнопка. Тут так написано. Бачиш? - і Олеся навела свій мініатюрний вказівний пальчик на напис біля ліжка. 

Натиснувши кнопку для виклику медперсоналу ми почали чекати. А я раптом згадав, що  вчора купив Дюймовочці букет, який ще  звечора поставив у вазу, але своїй коханій не подарував. І ще один сюрприз. 
- Олеся, я тут маю для тебе дещо. - підійшов до підвіконня і забрав букет разом із вазою.  - Такого букета щоб разом з вазою тобі точно ще ніхто не дарував. - це були лілії - А це я надіюсь буде твій новий друг. Знайомся - міні Дем'ян. - в руках тримаю маленького ведмедика, який показує пальчиком в нашому випадку на Олесю, а на животі пише "Моя єдина". 

- Мій хороший, дякую тобі. Квіти дуже гарні і не враховуючи тата, ти єдиний хто мені їх дарує. А це маленьке чудо, буде моїм другом і талісманом. - Олеся поманила мене до себе пальчиком і коли я нахилився до неї поцілувала мене в щічку. 

Але мене такий маленький і невинний поцілунок не влаштовував. Та продовжити задумане нам не дозволив лікар, який увійшов в палату. 

- Доброго дня.  Як наша пацієнтка? Олеся, як ти себе почуваєш? - лікар провів огляд моєї крихітки. - Висновок з огляду такий:  з тобою все нормально крім легкого струсу і я сьогодні можу відпустити додому, але з умовою постільного режиму. - моя дівчинка зраділа новині, а я навчений різним життєвим досвітом знав, що є певне “але” - Проте є дещо, що я хотів з тобою обговорити. Вчора ми тобі провели повне обстеження і по результатах побачили, що є шанс виправити твою ходьбу і деякі проблеми з ногами. І чесно тобі скажу позитивний результат не 100%. Ти подумай чи хотіла б ти спробувати, а піду готувати виписку.  

Лікар пішов, а я подумав собі, що прийму будь яке рішення своєї дівчини. 

Тут прийшли батьки Олесі і я вирішивши дати їм поговорити без мене, вийшов з палати.  Присів на один з численних диванчиків та й подзвонив до Дмитра розізнати інформацію про напад на Олесю.

- Здоров, друже. Маєш новини? Знайшли по камерах? І обличчя можна розпізнати? Чудово. А яка проблема? 

Дмитро розповів, що скотина котра напала на Олесю не Костя. Але те бидло розказало, що йому заплатив один мужик за те, щоб МОЮ Олесю штовхнути під машину. Пацан по фото впізнав в тому мужику Костю.  

- Дмитро, я беру ту справу і захист Олесі під свій контроль і віддаю її своїм Орлам. 

Як тільки закінчив розмову з Дмитром двері палати, де лежить Олеся відкрилися і звідти вийшов  тато моєї дівчини. Він явно шукає мене напевно для розмови.  Я сам підійшов до нього.

- Іван Владиславович, ви мене шукаєте? – батько Олесі кивнув – Ви хотіли зі мною поговорити?

- Так, Дем’ян, я хотів з тобою поговорити про Олесю. Одним  словом, я не знаю,  як почати ту розмову. Отже, почну як вмію. – замітно, що мужчина хвилюється, тому я вирішив мовчати щоб людина змогла підібрати слова. – Моя дочка  нам з дружиною розповіла про пропозицію лікаря щодо оперативного втручання.

- Так, я знаю і я прийму будь-яке її рішення.

- І вона прийняла рішення, точніше вона навіть не розглядала такий варіант. Планує сказати лікарю, що вона не хоче нічого змінювати. Ти не ображайся, але я маю тебе дещо запитати. Ти дорослий, самодостатній чоловік і як так вийшло, що ти влюбився в просту студентку, та й ще з фізичною недосконалістю?

- Тут немає простої чи розгорнутої відповіді. Просто факт – я побачив вашу дочку в коридорі універу і зрозумів, що пропав. Я не просто влюбився, а КОХАЮ вашу дочку. Почуття моє справжнє і воно не залежить ні від чого. Олеся для мене ідеальна. І іншої для мене не буде.