19

Дем'ян

- Так, це я вам дзвонив. Лікар ще не виходив тому я не знаю нічого. - я не знав, що дальше казати і просто дивився на підлогу, але тут не час і не місце себе жаліти
- Мене звати Дем'ян, я хлопець вашої дочки. Мені дуже прикро, що я не зміг її врятувати від такої біди. Напевно я не достатньо оберігав і турбувався про неї.  Пробачте. Я дійсно винен. - від відчуття провини і переживання я просто впав на коліна. 

По моїх щоках потекли сльози. Такого не було з дитинства. Що ж я за мужик? Якщо не вберіг найцінніше в житті - це свою кохану дівчину. 

І щось мені підказує, що я знаю хто напав на Олесю. Бо в збіги я не вірю. Ну Костику, як тільки моя дівчинка одужає, я тебе знайду і придушу. 

Біля мене хтось присів і обійняв. Це була мама Дюймовочки.
- Дем'яне, ти не винен. Ніхто тебе не звинувачує. Ми не знаємо, через що в житті ми маємо пройти.  Ми раді, що наша дитина випустила  в своє життя ще одну людину крім своїх батьків і подруги. І щось мені підказує, що твої почуття до нашої дочки справжні і надто сильні. 

Тут вийшов лікар. Ми всі піднялися, хто з підлоги, а хто з диванчиків. 

- Ви родичі пацієнтки Дем'янової? - ми всі одночасно кивнула,  бо від хвилювання не могли слова сказати. -Дівчина після наїзду автомобіля відбулася легкими травмами у вигляді синяків і легкого струсу. Зараз вона  спить під дією ліків і стресу. Відвідини дозволю лише завтра. Йдіть додому. Тут немає причини залишатися. 
- Лікарю, я перепрошую. Можна з вами поговорити кілька хвилин? -лікар погодився і я  пішов за ним до ординаторської. 

- Присідайте, яка у вас до мене розмова? 

- Справа в тому, що наїзд на Олесю не випадковий. Її навмисно хотіли травмувати. Мою дівчину шукає один маньяк і я впевнений, що травма Олесі це його рук справа. Батьки дівчини не в курсі. Тому в мене до вам є прохання. Чи можу я залишитися на ніч з Олесею у палаті? Я всі витрати оплачу і буду дуже вдячний вам. - від такої пропозиції не відмовляються.

-Добре, я допоможу вам. Зараз в її палату поставлять для вас ліжко. - От лікар і молодець.

-Тоді я зараз вийду зі всіма з лікарні, а потім повернуся. А ви лікарю випишіть мені чек на оплату послуг і свої заслуги врахуйте.  

Я швидко вийшов з кабінету і підійшов до батьків Дюймовочки і наших друзів. Ми вирішили, що зараз дійсно поїдемо, а зранку всі знову тут зберемося. 

Я попросив Мілану і маму Олесі привести їй завтра новий одяг. А Дмитра я відвів в сторону, дав непомітно йому свій ключ від квартири і у смс скинув список речей, які він ще сьогодні має привезти. 

Потім всі гуртом ми вийшли з лікарні і посідали в машини. Коли всі рушили  на виїзд з парковки, я зробив так само, але лише для того щоб доїхати до найближчого квіткового магазину. Я купив найкрасивіший букет, який тільки був в магазині.  І ще один сюрприз для своєї коханої.

Повернувся я до лікарні, зайшов в палату, де спала моя дівчинка. Вона була зараз схожа на іншу казковою героїню - Білосніжку. 

Чорне волосся розсипається по подушці. Шкіра її стала біла наче сніг. А пухкі губи були ніжно рожевими. 

Додаткове ліжко стояло в палаті, але здалеку від моєї красуні. Підсунув ліжко впритул до її ліжка і я ліг біля своєї красуні. Взяв за руку свою Дюймовочку і заснув.