Дем'ян
Позбігалися люди і кожен щось говорив, а я нікого не чув та й ні на що не реагував. Відчуття ніби я у вакуумі. Я тільки рахував пульс коханої і слухав чи не чути звуку сирени.
Швидка допомога приїхала в рекордний час. Смутно пам'ятаю, як Олесю забирали в карету, як ми добрались до лікарні.
Я всю дорогу до лікарні не зводив погляду з своєї Дюймовочки, тримав її за руку і просив відкрити очка, повернутися до мене.
В лікарні мою дівчинку чекала ціла бригада лікарів. Її оглянули і забрали на повне обстеження, але мене звичайно не пустили.
Я одразу вирішив подзвонити її батькам і Мілані. Вони були шоковані моїм дзвінком і сказали, що виїжджають.
Поки чекав на новини від лікарів міряв кроками коридор. Кілька раз виходила з реанімації на моє запитання "Як Олеся," чув лише "Лікар вийде і все скаже".
Біжать по коридору батьки моєї дівчинки і Мілана з Дімою. Я зупинився посеред коридору, мені соромно за те, що не зумів вберегти Олесю від біди.
- Це ви нам дзвонили? Як наша дочка? Що з нею? - мама Олесі стоїть чекає від мене відповіді, дивиться на мене заплаканими очима.
До уваги моїх читачів! Лайки, коментарі і підписка на автора, додавання книги в бібліотеку пришвидшує викладання книги. Ціную кожного із вас.
#6281 в Любовні романи
#2527 в Сучасний любовний роман
#1505 в Короткий любовний роман
романтика_ніжність_відносини, ректор і студентка, любов з першого погляду
Відредаговано: 14.08.2024