9

Поки піднімалася по сходах до своєї квартири, почула як дзвонить мій телефон.
- Алло, привіт. Ти де пропала, Міланка? Ого, то в тебе вже роман з Дмитром у розпалі? Я за тебе рада. А я заходжу вже додому.  Ой, а в мене за день відбулося стільки подій. - і розказала їй і про викладача, і про поцілунок, і про ці три чарівні слова. 
А у відповідь почула, виявляється моя подруга знала, що  ректор наш має до мене почуття. І Мілана чекала коли він зважиться на рішучі кроки. Вона рада за  мене. 
Ми ще трохи поспілкувалися і кожен пішов займатися своїми справами. Я, наприклад, пішла готувати свої завдання з практичних робіт.
Мої розумові потуги перервав дзвінок мобільного. 
- Олеся прийняла ваш дзвінок, говоріть, будь ласка - я знала хто це мені дзвонить, тому саме так почала розмову. 
- Привіт, як в тебе справи? Чим займаєшся? Я тебе не відволікаю? - від одного лише голосу в мене прискорюється  серцебиття і по тілі біжить табун мурашок. 
- Привіт. Мої справи зараз мають відношення до навчання. Я гризу граніт науки, а ти  відволікаєш. - все це я говорила з усмішкою. - Щось сталося? - я ще не звикла, що можна ось так просто розмовляти.
- Сталося....Я сильно за тобою скучив. Ні, не так. Я дуже сильно скучив.  Не знаю  чи колись зможу сказати, що вже насолодився твоєю компанією.- як його слова мене підкорюють. - Знаєш, а я маю ще для тебе пропозицію. Запрошую тебе завтра на побачення. Куди захочеш,  туди і підемо.  
- Я приймаю твоє замовлення, чудова пропозиція. А що ти робиш? - я ще не могла так відкрито з ним спілкуватися, ще соромлюся. 
- Я створюю програму з пошуку. Але мене не чіплялася робота, я так хотів з тобою поговорити. В тебе я знаю завтра тільки  одна пара.   Добре, моя дівчинка, вчися.  Завтра  побачимось. Цілую тебе. Па.
- Па-па. І Дем'ян, я також скучилась. - і швидко закінчила розмову. А щоки порум'яніли. 
Я  не спала всю ніч. Ейфорія від останніх подій і слів не дозволяє поринути у царство Морфея. 
Зранку прокинулась, зробила свій вранішній муціон і пішла на пару.  На єдину пару після, якої в мене буде перше в житті побачення, але то  не так важливо, як з ким я на нього йду. От би мені на початку року сказали, що я буду зустрічатися ректором, то непевно я б посміялася чи образилась на те, що так жорстоко підколюють. 
Біля аудиторії зустріла свою групу і тут мені прийшло в голову запитання "А хто ж в нас сьогодні буде вести практику?". Повинен був бути Костянтин Іванович, але Гетьман обіцяв його звільнити. То хто ж буде?
- Народ, слухайте уважно. Я щойно з деканату прийшов і мені сказали, що у нас буде новий викладач. Костик звільнився. - староста зробив оголошення, а наші дівчата, як по команді з полегшенням видихнули. 
Дем'ян дотримав слова. Цікаво хто ж наступний прийде на заміну?
Зайшли в аудиторію, порозсідалися за партами та й чекаємо. Я витягаю з рюкзачка свій зошит під загальний гул групи. І тут наступає тиша, як у фільмі жахів. Страшно навіть голову підняти. 
- Добрий день, студенти. Я ваш новий тимчасовий  викладач цієї дисципліни. - я відчула, як появився в моїй душі затишок. Наступає він тільки з Дем'яном.
Вся група в шоці. Ще пари в нас ректор не вів. Сьогодні він виглядає святковим. Хм, чого б це. Класична біла сорочка з темно-синьою жилеткою і чорних джинсах. Який красунчик! 
- Почнемо з переклички. - і почав йти по списку журналу. - Дем'янова Олеся.
- Присутня. - я піднялась зі свого місця. - Підійдіть до мене після пари. З вашою залікової щось не так. - строго відчеканюючи кожне слово сказав Дем'ян Володимирович. - Добре. Підійду. - скромно відповівши сіла на місце. 
Практичне заняття пройшло досить добре, але остаточно зосередитися  мені не давала думки про Гетьманського. Він ходив поміж рядів і декілька раз проходив біля мене. І серце починало відбивати тільки йому відомі удари. 
А ще мій сусід по парті  Давид сьогодні вирішив сьогодні пофліртувати на свою голову. То нахилиться і розказує мені анекдот.  Або руку на плече ніби не хотячи покладе. Чи запрошував мене на прогулянку.
Я чесно старалася не звертати уваги, бо він тільки тиждень, як до нас перевівся. І взагалі не люблю конфліктів. Відсунулась як можна дальше від новенького і думала, що більше не буде приставати.   Але, коли Давид поліз рукою мені під плаття я підскочила і дала йому ляпаса. І краєм ока побачила Дем'яна, який стояв в нас за спиною. Його обличчя було злим, погляд нічого хорошого не віщував для новенького. 
- Дем'янова і Матвіїв в мій кабінет. Пара закінчена. Староста збери всі практичні роботи і занеси моїй секретарці. - я тихенько зібрала речі і пішла в кабінет ректора.  
Ми зайшли в кабінет і почався розбір польотів.
- Давид, ти не в нічному клубі щоб дівчат чіплятись. А на моїх заняттях я вимагаю від студентів навчання. А особисті справи вирішувати у вільний від навчання час. Ти хіба так добре знаєш мою дисципліну? - я бачила наскільки тяжко стримуватись Дем'янові. 
- Дем'ян Володимирович, ви чого? Ну сподобалась мені Олеська, я ще таких екземплярів немав у своїй колекції. І в мене є ще одне велике виправдання, скажу вам, як мужику і ви мене зрозумієте. - глянувши на мене -Її ж більше ніяк не пощупаєш,  після пар одразу додому.  А з навчання  в мене все Ок буде. - я сидячи на дивані була в такому шоці, що й слова вимовити не могла. Зате в Дем'яна знайшлися слова. 
- Ти колекціонер довбаний, торкатись цієї дівчини я забороняю. - говорячи Гетьман наступав на Давида і притиснув його до стіни.  
- А якщо не послухаю вас, то що? - зухвало і без церемоній.- Ви знаєте хто мій батько? Хочете щоб я пожалівся?  
- Хто твій  тато мені відомо. Але проблем в мене не буде, якщо я візьмусь за твоє виховання. Твої батьки самі хочуть щоб тобі хтось виправив мозги.  А цю дівчину будеш обходити за кілометр. Бо інакше в тебе буде багато непотрібних проблем. Вали з мого кабінету, і не попадайся на очі. - Дем'ян взяв Данила за капюшон і випхав за двері. 
Гетьманський закрив двері за  Давидом і стукнув кулаком об ті самі, ні в чому не винні двері. 
- Дюймовочка моя, ти мені довіряєш? - якось дивно запитав мій ректор. 
Я кивнула, а він почав ходити по кабінету. 
- То чому ж ти мені не розповідаєш, про свої неприємності?  Я хочу тобі допомагати, оберігати від всяких проблем. - втомлено виговоривши це, Дем'ян сів біля мене на диван. 
- Не розповідала, бо до сьогоднішнього дня нічого такого мої одногрупники собі не дозволяли. Та й не виросла я  в оранжереї щоб мене від всього оберігати. - поки я говорила, мене обняли і міцно пригорнули до себе. 
І нарешті поцілували, ніжно, але так палко. Його поцілунки були всюди. Дем'янові поцілунки були на губах, щоках на носі. Цілував чоло,  очі. Коли вкусив за мочку вуха, мене пробив заряд току. Я аж скрикнула. Такого я ще не відчувала. 
- Дівчинка моя, нам треба треба зупинитися. - продовжив цілувати шию. 
Не знаю якої сили волі треба було Дем'янові щоб зупинитися, але він це зробив. 
А моє тіло реагувало дивно, воно наче хотіло продовження.