7

Дем'ян

Ходжу від незрозумілого хвилювання по кабінету туди назад, ніби тигр в клітці. О, до речі про тигра. Яке я задоволення отримав від подарунка своєї Дюймовочки. Я свій телефон вдягнув у подарований чохол і ношу при собі. А як тільки подумаю, що той подарунок і вишивку робили ручки моєї красуні, то на душі стає якось по особливому тепло. 
Не можу сидіти в кабінеті,  піду зустріну Олесю. Вона говорила, що піде до керівника курсового проекту. Зайшов в дальнє крило одного з університетських корпусів. Залишилось повернути в коридор і я буду біля викладацької, але так подумав, що своєю появою поставлю Олесю в незручне положення. Постою біля входу у коридор.
Стою і чую досить цікаву розмову виклада і Олесі (по голосу її впізнав). Костянтин Іванович говорить про погану курсову. З кожним його словом я звірів, а далі він запросив в її в кабінет. Ну і я зайду у викладацьку, давно в нас ректорської перевірки не було. Чим ближче підходжу до кабінету, тим більше чую його монолог. Ну я зараз комусь організую приємну відпустку до травмпункту. Коли Олеся попросила про допомогу, я різко відчинив двері. Мені захотілось його каструвати.
- Костянтин Іванович, а що тут відбувається? - з кожним сказаним словом я підходив все ближче до того мачо-мена недоробленого. 
Підійшов впритул до нього, мовчки відірвав його лапи від Дюймовочки. А він стоїть і слова не може сказати. Боїться мене і недаремно. 
- Олеся, ти почекай мене в коридорі. - бачу, що їй все ще страшно. - Я зараз проведу ректорську перевірку і ми підемо в мій кабінет, поп'ємо  чаю - намагався їй усміхнутися. 
Малютка кивнула і нестійкою походкою вийшла за двері, прикривши її.
- Так, а тепер до тебе, паразит, повернемось. І часто ти такі консультації проводиш? - стараюся говорити спокійно, бо я ж придушити його хочу,  але то не вихід, занадто просто для нього.
- Дем'ян Володимирович, я не винен. Студентка сама себе запропонувала, а я ж здоровий чоловік, холостяк, то чому не ж погодитися? - ой, даремно ти, чоловіче, осмілів.- А ще, Дем'ян Володимирович, я їй не підпишу захисту курсача і недопущу до екзамену. - сказав так, ніби його слова мають якусь силу. 
- А чому ви, пане викладач, не хочете все це зробити? - строго запитав і одночасно думаючи, як там моя маленька.
- А тому, що я вважаю, що їй тут не місце. Її фізична вада заважає її розумовими здібностям - зі злістю сказав майбутній пацієнт травматології. 
Я різко взяв його за шию і його ж головою проїхався по  письмовому столі. 
Так і тримаючи за шию нагнувся до нього.
- Збирай свої речі, ти тут працювати не будеш. А Олесі я сам поставлю захист курсового і допуск до екзамену. І ще подбаю щоб твоя викладацька кар'єра більше не продовжувалась. 
Вийшов в коридор, малютка сиділа на підлозі, голову поклала на зігнуті коліна. Я присів біля неї, взяв її за руку.
- Олеся, піднімайся, підемо поп'ємо чаю. Тобі треба заспокоїтися.- дівчина поглянула на мене заплаканими очима.
Я захотів повернутись до того Івановича і преломати йому всі кості. 
- Дем'ян Володимирович, вибачте,  я не хотіла додати вам проблем. Чесно я нічого такого не робила. - я бачив, що в моєї маленької історика починається.
- Про що ти маленька говориш? Ти ні в чому не винна. - поки говорив Олеся дозволила себе підняти.
- Я не загравала з викладачем, чесне слово я лише прийшла на захист курсового. Але мене тепер виженуть звідси. - ми говорили і йшли  в напрямку адміністративного корпусу. 
В моєї дівчинки наступала істерика   і треба швидше добратися до свого кабінету. 
- Олеся, я знаю що ти його не спокушала. А ще тебе ніхто не вижене, я поставлю тобі оцінку за курсовий і підпишу допуск до екзамену. - бачив, як її очі випромінювали вдячність, а усмішка розквітала. 
Ми прийшли до  мого кабінету, я заварив моїй красуні капучіно і знайшов в своєму барі цукерки. 
Перш ніж просто приємно спілкуватися  я вирішив закінчити  справу з документами Олесі. 
- Ти маєш тут свою залікову?- кивнула в знак підтвердження - Давай сюди будемо тобі оцінки ставити. 
Моя красуня витягнула з невеличкого рюкзачка свою залікову. 
- Дем'ян Володимирович, а ви не порушуєте правила? Хіба так можна?  Я впевнена, що я зможу захистити і в іншого викладача. Щоб у вас через мене не було проблем.- вона хвилювалась за мене. 
А мені хотілося літати від щастя і поцілувати свою кохану дівчинку (так я вже можу зізнатися  собі, що це не симпатія, а кохання), пригорнути до себе. А як здоровий чоловік я хочу проводити з Олесею всі ночі займаючись приємними справами.  Трррпу думки, не в ту сторону ви погнали. Треба вернутися до реальності. 
- Олеся, все нормально, я не порушую ніяких правил. В екстрених випадках я можу виконувати всі функції викладачів. І не буде ніяких проблем. Все таки я ректор. - бачу, що кохана студентка заспокоїлась. 
Я підписав всі документи. І пересів до Дюймовочки на диван щоб нарешті випити капучіно.  
Ми сиділи, обговорювали різні комп'ютерні новинки, бо ж обрали однакову професію - ІТ технології. Я обрав колись створення програм, а сонечко моє обрало веб дизайн(то якщо людськими словами). Мені гріє душу те, що Олеся мені довіряє, вона не має комплексів в спілкуванні зі мною, не закривається. 
Нашу розмову обірвав звук смс, яке прийшло на телефон Олесі. Дівчина відкрила повідомлення і з кожним прочитаним словом її очі ставали все наляканішими. 
- Олеся, що сталось? Що там такого написано. Ти вся зблідла. - Я почав серйозно хвилюватися. 
"Привіт. Ну що маленька спокуснице. Ми з тобою не закінчили однієї справи. Я тебе шукаю і знайду. Готуйся"- це був текст смс, який мені дала прочитати малютка. 
- Сонечко, заспокійся, ніхто тебе не знайде. Я буду тебе привозити і забирати з пар. А відправника ми швидко знайдемо і розберемось з ним. - я не знав як її ще заспокоїти.
Встав з дивана, подав руку Дюймовочці просячи її таким чином піднятися також. Як тільки вона піднялась я не придумав іншого способу як обійняти і поцілувати її.
Наш  поцілунок був легкий. Принаймні я таким хотів його зробити. Наш перший поцілунок. Я одну руку поклав на осинну талію моєї красуні щоб притягнути її ближче до себе. А пальцями іншої руки я пройшовся від шиї до щоки. Пробуджуючи своїм дотиком на її щоці рум'янець. Потім нахилився до її губ і мало не помер, як тільки спробував на смак її чудові пухкі губи. Старався не спішити. Повільно ласкав губи своєї дівчинки. Маленька завмерла і не робила жодного руху. А я не міг насолодитися. Відірвавшись від губ і я почав осипати поцілунком її обличчя- спочатку щоки, носик, очі які вона несвідомо закрила і повернувся в зворотньому напрямку назад до губ. Поцілувавши їх ще раз. Я випрямився, але руку з талії не забрав. 
А дівчина стояла закритими очима. Відкривши очі, Дюймовчка густо почервоніла і взявши свій рюкзачок вибігла з кабінету з словами "до побачення".