5

- Так, дівчино, стоп. Хто ти така? Звідки мене знаєш? І саме головне - яка потрібна допомога? - підвищив голос бо видно, що дівчина переживає і не зможе толком нічого розказати. 
- Мене звати Мілана. Я студентка вашого універу, тому я вас знаю.  Ми з подругою тут відпочивали і на танцполі  до неї пристав, якийсь п'яний чоловік. Хотіла їй допомогти, але той придурок мене сильно відштовхнув, а Олеся знепритомніла. - дівчина сильно переживала тому розповідь була хаотична. 
- Ну то показуй швидше де твоя подруга. - і Мілана провела мене  і  Діму  туди де за її словами була та Олеся. 
Але там нікого не було. Ми почали пошуки, але щоб знати,  як виглядає та подруга я попросив Мілану показати фото.  Поки дівчина шукала в телефоні  фото я замітив дивні  погляди Дмитра направлені  на цю юну особу. Моя студентка показала світлину цієї Олесі  і  я заціпенів. З фото на мене дивилась моя Дюймовочка. 
І тут в мене зародилося в душі  два відчуття - злість на того хто її забрав і  страх за неї.  
- Б. ..ть, Діма,  бери Мілану і  шукайте її по клубі, а я буду шукати на дворі. - розійшлися для пошуків.
Я вийшов на двір і  пішов туди, куди мене тягнула невидима і  незрозуміла сила, а саме в паркову зону поруч з клубом.  Чим ближче я підходив тим сильніше чув якийсь звук і  я побіг туди звідки він лунає. 
Картина, яку я побачив викликала в мене бажання вбити того виродка, котрий насильно роздягав мою маленьку, притиснувши її до одного з дерев. Руки дівчини тримав над головою своєю однією рукою, а іншою намагався стягнути її трусики.   Олеся виривалася, плакала, просила, але та скотина її не чула.  
Підбіг до того придурка, відірвав його від  переляканої Олесі  і  заїхав зі  всієї сили йому в морду. Почув як трісла його щелепа, підняв його,  повернув лицем до себе щоб ще раз вмазати і  ще хотів подивитись в лице тому придурку. Як побачив, що погань та, то Костя, знайомий Демона, взагалі  захотілося його прикопати. Зловив його за горло притиснувши до дерева, ще раз вдарив в живіт. Він відключився. 
І тут боковим зором побачив, як моя  маленька закривши очі  руками осідає на землю. Я встиг її зловити, доки не впала. Підняв на руки і  сів з моєю дівчинкою на найближчу лавочку. Подзвонив Дімі  і  сказав, де ми з Олесею знаходимося.  
Олеся тремтіла від страху і  очей не відкривала. Я сильніше притиснув її до себе. Вона у відповідь мене обняла, стиснула в своїх кулачках мій піджак.  Гладив її по волоссі   і  по спині.
- Тихо, маленька, тихо. Вже все  пройшло, ніхто тебе не чіпатиме, бо я голову відірву. - так приємно їй це казати, але вона все ще в стані  шоку і  мені здається,  що вона мене навіть не чує. 
- Моя дівчинка, заспокійся, нікому тебе не віддам. - Боже, я навіть уявляти не хочу щоб було з нею, якби я її не знайшов. 
Так ми і  сиділи з Дюймовочкою, а те падло було у відключці.  
-Олеся, відкрий очі. Все пройшло. Не бійся. - і  вона прислухалась до мого прохання. А я знову потонув у її красивих очах. В яких зараз були паніка, страх, сором.
І тут нарешті вона почала сприймати реальність. 
- Дем'ян Володимирович, дякую за порятунок, дуже дякую і  вибачте мене будь ласка. - маленька, швидко і  обриваючи слова говорила, можливо це через шок. 
А ще в мене є варіант - їй не комфортно в моїй присутності. 
- Олеся, за що ти просиш вибачення? Ось хто має просити вибачення. - показуючи пальцем на Костяна. 
- Ви  через мене не змогли спокійно відпочити. А раптом він знову спробує мене....- її голос і  так з кожним словом ставав тихіше,  а тут взагалі  затих і вона не договорила.  
Очі    наповнилися  сльозами  і  страхом. І я так захотів зробити для все, що тільки зможу, але міг поки, що лише тримати Олесю на руках і  зігрівати  теплом.
- Ні, маленька, я не дозволю йому ще раз спробувати. - подумки пообіцяв собі, що розірвав би його на кусочки. 
- Дем'ян Володимирович, а де Мілана?- схвильовано дивиться на мене ця малютка.
- Твоя подруга і мій друг шукають тебе у клубі. Але я вже їм подзвонив і сказав, де ми знаходимося. - нехай цей момент, коли Олеся в моїх руках не закінчується ніколи.
- Ой, відпустіть мене, будь ласка. Ще раз вибачте. - Олеся почала вибиратися з моїх рук ніби отямившись від стресу чи прочитавши мої думки.
Її щоки порумяніли. Коли вибралась з моїх рук, сіла на лавочку біля мене, але по іншу сторону від місця, де лежить Костян. До речі, щось він довго не приходить до тями. Але то його проблеми.
Так ми і сиділи з Олесею. Я накинув їй на плечі свій піджак. Вона вдячно кивнула мені і знову почервоніла. Мені так то подобається в ній, що вона чиста, наївна недосвідчена. Я дуже хотів хоча б взяти її за руку, але краще не спішити щоб не злякати.
До нас прийшли Мілана і Діма. Олеся, коли побачила, як до неї біжить подруга постаралась відсунутись від мене на найбільшу можливу відстань. Я піднявся з лавки щоб біля Дюймовочки сіла її подруга, їм поговорити треба.
Підійшов до Дмитра і тихо щоб дівчата не чули:
- Старий, ти як собі знайомих вибираєш? - стараюся спокійним голосом говорити, а в душі вулкан тече лавою злості по венах. Так хочеться придушити Діму за таких знайомих.
- Гетьман, ти про що? Що не так з моїми знайомими? А хто напав на Олесю? Дай подивитися? - і друг пішов в напрямку лежачого у відключці придурка. Повернув його на спину.
- Ну що, Косминський, тепер знаєш відповіді на свої запитання - зло виплюнув слова, але полегшення не отримав.
- Спроба насильства - це справа рук Кості? - здивовано підняв брови Діма.
Я кивнув. І глянув на дівчат. Вони розмовляли, Олеся плакала, а її подруга її втішала. Через сльози моєї дівчинки хотілося привести до тями того бовдура і преломати всі кісточки.
- Дем'ян, що ти йому зробив? Надіюсь не сильно травмував його? - занепокоєнно спитав Діма.
- Не переживай, живий. Тільки зуби трохи поплює і все. А взагалі то, якби тут не було малютки, то вбив би його.
- Та я не за нього, а за тебе переживаю. Не хочу щоб ти через того паскуду ламав своє життя. - Діма відійшов від мене на крок - І ще одне, Дем'ян, вибач мене, друже, за ті слова сказані в клубі, насправді я так не думаю. Олеся красуня і я розумію твої почуття до неї. - друг перевів погляд на дівчат.
- Добре, друже, вибачення прийняті. Йдемо до дівчат. Їх треба завезти додому. Тяжкий в них був вечір.
Коли ми підійшли, то Олеся вже не плакала, тільки руки трусилися і видавали, що у дівчини була стресова ситуація. А Мілана сиділа біля неї обнімаючи і кидала злі погляди на Костяна.
- Діма, відвези Мілану додому - дивлячись на друга попросив я.
- Я з Міланою поїду - сказала Дюймовочка, кутаючись сильніше в мій піджак.
Ох, маленька, якби я хотів зігріти тебе замість цього піджака.
- Олеся, тебе додому повезу я. - глянувши на неї, побачив її схвильовані очі.
- Ні, дякую, я і так завдала вам сьогодні клопоту, тому якщо Дмитро не буде заперечувати я б поїхала з Міланою. - впевнено, але тихо поговорила Олеся.
- Олеся, я повезу тебе додому. А Дмитро і Мілана дочекаються поліцію і потім поїдуть додому. А ти скажи, коли будемо їхати. - я старався говорити так, щоб не видати свої емоції.
- Добре, я можу їхати. Міланка, а де мої речі? - і як тільки запитання вилетіло з уст, почало приходити до тями те бидло.
Сів на траві, нічого сказати не може кров з носа тече, щелепа набрякла. Очима знайшов очі Олесі і гіпотезує, як удав кролика. Пам'ятає зараза, що він хотів зробити. А Дюймовочка сидить і дивиться на нього з жахом в очах.
Підійшов до маленької і став, так щоб закрити її від Кості, взяв свою дівчинку за руку.
- Діма, зроби вже свій професійний обов'язок. Забери його в свою машину, причепи наручниками і завези в поліцію, а по дорозі підвезеш Мілану додому. А ми, Олеся, також їдемо, так? - і чекаю її відповіді.
Малютка, кивнула згоду і піднявшись хотіла зробити крок і похитнулася. Я встиг її зловити і підняв на руки, спочатку пручалась, але я сказав, що буде краще якщо занесу до машини. Вона почервоніла, але вже на руках сиділа тихо. Завжди б її так носив, пушинку таку.
Ми підійшли до машини, я відкрив двері посадив свою приємну ношу в машину, тут до нас підійшла Мілана і попросила щоб я з нею поговорив кілька хвилин. Подивився на Олесю, вона кивнула і я закрив двері машини, пішов на розмову.
- Дем'ян Володимирович, дякую, що не відмовили в допомозі. Щиро дякую. І ще одне, ваші погляди, якими ви дивитеся на мою подругу, говорять більше ніж тисячі слів. Але будьте терпеливішими по відношенню до Олесі, бо вона вибудували навколо себе стіни через комплекси і фізичні вади, тому пробитися буде важко. - мені приємно, що в моєї дівчинки така подруга.
- Мілана, я хочу щоб Олеся була щаслива і мені все одно, які її комплекси і з всім решту розберуся. Але за пораду, дякую.
Побачивши, як Дмитро веде Костяна я поспішив сісти в машину і відвезти зі стоянки Олесю.
Було приємно їхати разом з нею в машині. Я хоча і пив в клубі, але після побаченого в парку повністю протверезів. Дівчинка тільки назвала мені свою адресу і відвернулася та й дивиться у бокове вікно. Ми з нею майже сусіди, живемо на паралельних вулицях. Коли прочитав в її особові справі, то був приємно здивований.
Я час від часу милувався її профілем. Олеся певно відчула на собі мій погляд і повернула свою голову в мою сторону.
- Дем'ян Володимирович, а ким працює Дмитро? Ви говорили йому, щоб він виконав професійний обов'язок. - тихо запитала малютка.
А те, як вона вимовляє моє ім'я, викликає в мені - насолоду, тепло і сильне збудження, і як не дивно ревність.
- Діма, є капітаном поліції. - стримано відповідаю на запитання.
Щоб Дюймовочка не замітила моїх почуттів, ще зарано. Боюсь щоб вона не закрилася в собі. Треба починати з дружби.
Хто б раніше мені сказав, що я буду настільки прив'язаний до дівчини, до студентки я б здивувався.
Приїхавши на стоянку біля її під'їзду я повернув голову і побачив, що крихітка спить. Так не хотілося її будити. Але бажання торкнутися її обличчя я не зміг перебороти.
Протягнувши я торкнувся акуратно її щоки, забрав пасмо волосся за вушко. І сам не замітив, коли я нахилився до своєї Дюймовочки і легенько поцілував її щічку. Як тільки сів прямо і хотів їй сказати, що ми приїхали, Олеся сама відкрила очі і розглянувши у лобове скло вулицю повернула голову в мій бік.
- Щиро дякую вам за все, Дем'ян Володимирович. Я піду, рідні хвилюються. До побачення. - говорила все ще соромлячись.
- До побачення, Олеся. Я почекаю тут поки ти не зайдеш у під'їзд. - борюся з бажанням нікуди її не відпускати.
Олеся вийшла з машини і закрила за собою двері. Коли підійшла до дверей під'їзду, обернулась і помахала рукою.
Завів машину і поїхав у свою нору. В душі тішуся, як дитина з двох причин: перша - я таки вкрав один скромний поцілунок і друга - Дюймовочка додому пішла в моєму піджаку, отже буде причина для зустрічі.