Глава 1

Надя

Ледь відкривши очі розумію, що текілу з пивом не треба було змішувати. А Оля казала... Так, окей. Совість буде мучити мене трохи пізніше. Треба піднятися, бо сильно хочеться пити. Ага , легко сказати. Припіднялася на ліктях і ледь не вмерла від лютої голової болі. Голосно застогнала і в наступну мить підскочила з ліжка, як олімпієць. Текіла просилася назад, навіть вимагала я б сказала. Хвилин двадцять я првела наодинці з білим другом і вмивши обличчя попрямувала в кімнату. Бережіть всі хто може людину, яка робила планування цього будинку. Або я ванга і в шість років, коли наша родина переїхала сюди, знала, що мені знадобиться вбиральна поряд з кімнатою. 

Заходжу в кімнату і бачу хмурого батька. Ооо... Зараз буде взбучка моєї бідної голівоньки. Стоїть такий серйозний , обпершись на мій столик з косметикою і пильно стежить за моїми рухами.  Роблю більш граційну походку і намагаюсь дивитися тверезо. Щось мені підказує, вдається мені все це погана. Зараз мені буде. Добре , хоч мама не стоїть поряд і не плаче,театрально витираючи очі хустинкою. З неї станеться. Батько , то ще півбіди.

- Доброго ранку,- намагаюся посміхатися.

- О котрій ти повернулася?- мені теж це цікавить. Десь опівночі були коктелі і танці, о другій конкурс в якому я виграла три літри пива і випила їх, розділивши з подругою, десь о третій в хід пішла текіла. Далі моя пам'ять вийшла з чату, але клуб закривається о шостій ранку, і те як нас "гарно" попросили вийти з нього ще пробігає в моїй голові. Більш не підемо в "Сапфір" там одні хами працюють. Таких матів з якими за нами закрили двері я ще не чула. Мій словарний запас значно розширився в цьому плані. Натикаюся на  колючий погляд батька і згадую, що він чекає на відповідь.

- О другій,- Брехня во спасіння, то майже не брехня. Він в мене людина в віці, нещодавно 50 відсвяткували, треба серце берегти. Та й нервові клітини,я чула, не відновлюються.

- Тебе привез таксист,буху в хлам,о восьмій,- де це ми півтори години вешталися? Треба не забути спитати в Олі.- Ти заблювала весь автомобіль і поставила йому фінгал під оком. Він діставив тебе під дім тільки тому, що хотів отримати компенсацію. - Оу, справді? Я не винувата, стовідсотково він мене спровукував.- Знаєш,- тато казав, але сьогодні ти перевершила сама себе. Ти знехтувала моїми словами про запрошення на вечерю до дуже впливових людей і через це угода під загрозую.- то от він про що. Алкоголь ще не зовсім вивитрився з крові і тому інстикт самозбереження тихенько відсипався на поличці моєї свідомості.

- Якщо ти не зрозумів вчора , то я повторю сьогодні ще раз,- тепер вже мій голос звучав холодно.- Я не збираюся ходити з вами на так звані прийоми, щоб на мене дивилися , як на манекен в вітрині  і перешіптувалися, здогадуючись чия я дочка. Також,- я пересікла спроби батька втрутися,- я не збираюся спілкуватися, усміхатися і роздвигати ноги перед сином твого майбутнього компаньйона.

- Що ти верзеш?- закричав батько. Наша витримка пішла в... далеко. - Тебе ніхто не заставить ні з ким спати. Як ти можеш не те , що говорити, а думати про таке? Ти моя дочка. І сходити на важливу вечерю, посміхнутися і підтимати розмову це не злочин! Невже хоч раз важко послухати батька і зробити як він просить?

- А невже так важко,- я теж почала кричати. А що? Йому можна, а мені ні?- послухати мене і не перетворювати в ляльку? 

- Та що ти кажеш?- обурено взмахнув руками тато,- прям тебе тут ніхто не слухає! Гуляння досхочу, гроші, одяг, автомобілі, закордонні поїздки! Справді, твої права тут ущімляють. А те що ти ні дня в 22 роки не працювала і поклала на полицю чесно куплений мною диплом, це нічого так? 

- Додай до цього , що цей диплом ти купив тому, що повністю проігнорував моє бажання вчитися на кондитера . Ні! Треба було мене запхати на той проклятий юридичний факультет! Ні, що ти. Мої права тут взагалі не ущімляють. Про що взагалі говорити?- я почала іронізувати.

- Так досить!- пересік батько жестом моє бажання продовжити нашу дискусію( на хвилиночку, які розумні слова з'являються в моїй ще не протрезвілій голові),- на відміну від декого,- ну ви зрозуміли, в чий город був кинут камінь,- моя обідня перерва не резинова і мені треба працювати , щоб дехто,- я знову не буду вточнюватихто саме,-міг їх витрачати на все це,- він обвів рукою мою кімнату і вийшов.

Звичайно, з самого ранку, чи яка там година зараз, мені зіпсували настрій і пішли. Звичайно, це я егоістка. Що ви, що ви. Триндець. Я впала на ліжко і прикрила очі. Якось раніше батько не реагував так на все це. Чи це ця пропущена вечеря боком вилізла? Ой прям там. Не скажу, що це моя найбільша лажа. І розбиті тачки, і проблеми з поліцією тато терпів, а тут прям скандал. Не подобається мені все це. Треба пошукати телефон і набрати Олю. Шукала мобілку я , на диво , недовго.

- Алло.- відізвалася подруга. 

- Привіт, Олюнь.- я намагалася говорити весело, але сварка з батьком внесла корективи в мій настрій,- Як ти?

- Так наче по мені півночі їздили бульдозери,- вона тяжко видихнула,- От я казала, Надь, не треба мішати текілу з пивом. Це була моя найбільша помилка.

- Прям таки,- я розсміялася. Дарма. В моїй голові наче забахали барабани,- Не хочеш в кафе і на шопінг десь ,- я поглянула на годинник. Друга. - о четвертій. 

- Ти що термінатор?- не розуміючи відізвалася подруга,- Звідки в тебе сили беруться? Я ледь дихаю.

- Та мені тут батько розбор польотів вчинив,- пояснила,- хочеться відволіктися.

- О, справді? Та ми наче ще культурненько сьогодні.- навіть Оля розуміла, що це був безпідставний і необгрунтований (враховуючи, що ми творили раніше) напад. Які я розумні слова знаю, а? Все ж таки хоч щось диплом юриста мені дав.

- Я теж не зрозуміла. - здивовано похитала головою.- Так що? Ти зіставиш мені компанію. Чи мені Аллі дзвонити? - це мій останній аргумент. Оля просто не переносила цю дівчину. Здається, що в минулому житті вони були, як мінімум Монтекі і Капулетті.