Розділ 14. Українська кров у жилах європейських монархів і османських султанів

Ярослава Мудрого свого часу називали тестем Європи. Тому українська кров тече в жилах усіх європейських монархів.

Ярослав Володимирович, відомий як Ярослав Мудрий (бл.978-1054) — великий князь київський (1019-1054), князь новгородський (1010-1034), другий син київського князя Володимира І Святославовича (Великого, 960/963-1015), хрестителя Київської Русі. Державний діяч, законодавець, дипломат, реформатор, меценат, будівельник та покровитель культури і мистецтв. Під його керівництвом Київська Русь досягла найбільшого політичного та культурного розквіту, ставши одним із наймогутніших держав Європи.

«Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. У «Повісті минулих літ» говориться: «Любив Ярослав книги… Зібрав скорописів багато, і перекладали вони із грецької на слов'янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості… Велика користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина… У книгах — світло мудрості…».1

Ярослав Мудрий прагнув наростити авторитет Русі-України серед європейських держав та робив ставку на дипломатію. А найпрогресивнішими інструментами для зміцнення відносин між державами були, само собою, династичні шлюби. Київський князь був готовий поріднитися з усією Європою, так само як і його родичі. Ярослав влаштував справжню «роздачу» наречених, використовуючи всі можливі родинні ресурси. Отже, його син Ізяслав (1024-1078) отримав в дружини сестру польського князя Казимира, а сам Казимир був одружений на сестрі київського правителя Марії-Добронезі (дивіться нижче), доньці візантійської принцесі Анни Романівни2, мачухи Ярослава. Інші сини Ярослава Мудрого підкорили серця грецької царівни та німецьких принцес. Дочка Ярослава Анастасія вийшла за угорського короля Андрія.

Марія Добронега Володимирівна (?1011-1087) — руська князівна, княгиня Польщі (1039-1058). Представниця династії Рюриковичів. Дочка великого князя київського Володимира І Святославича. Племінниця візантійських імператорів Василя II (958-1025) та Костянтина VIII (960-1028). Молодша сестра Ярослава Мудрого. Дружина (з 1039) польського князя Казимира I (Kazimierz I Odnowiciel, 1016-1058) з династії П'ястів. Мати короля Польщі. Діти:

Болеслав II Сміливий (1042-1081) — князь (1058-1076) і король Польщі (1076-1079);

Владислав I Герман (1043-1102) — князь Польщі (1079-1102);

Мешко (1045-1065) — гіпотетичний князь куявський (1058-1065);

Оттон (1047-1048);

Святослава (1044-1126) — дружина чеського князя і короля Вратислава II, перша королева Чехії.

Євпраксія (1071-1109), дочка великого київського князя Всеволода Ярославича (1030-1093), внучка Ярослава Мудрого, стала німецькою імператрицею (1089-1095), дружиною імператора Генріха IV (Heinrich IV, 1050-1106). Її життя — найяскравіший приклад тих живих зв'язків, які княжа Русь посідала з володарськими дворами Західної Європи. Євпраксія прийняла католицизм і дістала нове ім'я — Адельгейда. Під цим іменем була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV. Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об'єднанню православної й католицької церков. Наприкінці 1093-го Євпраксія Всеволодівна, не витримавши брутального поводження з нею з боку чоловіка, була змушена покинути Німеччину. Втекла до Каносси (Північна Італія) до маркграфині Матильди Тосканської, за її посередництвом, вдалася до Папи Урбана II. Церковні собори у Констанці і П'яченці, на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV. 1096 чи 1097 року Євпраксія подалася до Угорщини, а звідти — на батьківщину, до Русі — у Київ. Формально вона залишалася дружиною імператора, адже Католицька церква не визнавала розлучень. 1106 року, після смерті Генріха, постриглася в черниці Андріївського жіночого монастиря, де її рідна сестра Анна Всеволодівна (бл.1068-1110, ) була настоятелькою. Похована в соборі Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, де була надгробна таблиця з епітафією. У Літописі Руському про Євпраксію сказано трьома реченнями. Перше, що вона постриглася у 1106 році, а також два речення про її смерть та поховання в 1109 році. Трагічній долі Євпраксії Всеволодівни присвятив свій історичний роман «Євпраксія» Павло Загребельний3.

Три доньки Ярослава Мудрого стали королевами: Єлизавета Норвезька, Анастасія Угорська та Анна Французька. Таким чином, усі європейські королівські родини мають частку української крові.

Княжі дочки, що виходили заміж за європейських королів і князів, вражали іноземні двори своїм розумом, широким кругозором, мовними навичками та аргументативними здібностями. Нерідко князі та князівни київського двору розмовляли чотирма-шістьма мовами.

Ще той папір від часу не зотлів

і пам’ятка лишилась людям здавна,

де за неграмотних французьких королів

підписувалась Ганна Ярославна.