Розділ 13. Меценати української діаспори

Політична ідеологія деяких українців у діаспорі зосереджена на національному розвитку української державності. Серед українців у діаспорі своєю благодійною діяльністю відомі такі особи:

У Канаді. Омелян Миколайович Антонович (1914-2008), засновник благодійного фонду допомоги бібліотекам та музеям в Україні, зокрема новому будинку студентської бібліотеки Києво-Могилянської академії; Петро Яцик, який заснував Міжнародний конкурс українських лінгвістів та освітній фонд, який зараз очолює його дочка Надія; Джеймс Костянтин Темертей (дивіться нижче), який за пропозицією президента України В. Ющенка (2005-2010) організував та профінансував виставку трипільської культури в Канаді; Юрій Ємець (*1943), один із засновників Ліги українських меценатів, англомовний поет, бізнесмен та культурний діяч; Марія Фішер-Слиж (дивіться нижче), член правління Наукового товариства імені Тараса Шевченка в США; Ераст Гуцуляк (дивіться нижче) – сучасний спонсор Острозької академії в Україні; Степан Горлач (1921-2018), який тривалий час очолював Канадське товариство друзів України та обійшов Україну з півночі на південь та із заходу на схід у рік її незалежності; Іван Яремко (*1943) — політичний та громадський діяч українського походження, засновник Програми Івана та Мирослави Яремків (дивіться нижче) з мультикультуралізму та прав людини в Університеті Торонто (юридичний факультет).

У США. Американську діаспору представляють Мар’ян Павло Коц (1922-2011), спонсор Асоціації дослідників Голодомору в Україні; Володимир Баранецький (1920-2016), директор Фонду «Енциклопедія українських студій» у США; Олексій Воскобійник (1922-2019), який фінансово підтримував розвиток українознавства в Гарвардському та Пенсильванському університетах; Анатолій Лисий (1925-2013), голова Фонду Івана Багряного1.

Михайло Гоян (1922-2020) з Австралії, засновник Фонду Марії та Михайла Гоян «Українська книга – українським дітям», приєднується до групи діячів діаспори; Володимир Кошицький (дивіться нижче) з Польщі, меценат Львова та національного відродження в Україні; Едуард фон Фальц-Фейн (1912-2018, дивіться нижче) з Ліхтенштейну, учасник розвитку природоохоронної, екологічної та освітньої діяльності заповідника «Асканія-Нова» та Української академії сільськогосподарських наук.

Громадські організації також займаються благодійною діяльністю, зокрема українські музеї в Чикаго, Клівленді, Нью-Йорку, Римі, Філадельфії, Торонто та інших. Українська діаспора створила кілька фондів, що займаються проблемами українців, зокрема наслідками Чорнобильської катастрофи. Серед них Канадський фонд «Діти Чорнобиля».

Петро Яцик (1921-2001), уродженець Львівської області, емігрував до Канади в 1943 році, де здобув вищу освіту та заснував будівельну компанію. З кінця 1950-х років Яцик підтримував наукові та культурні проекти української діаспори, зокрема фінансував багатотомну «Енциклопедію українознавства». Серед найвідоміших проектів, профінансованих Яциком, було видання англійською книги М. Грушевського2 «Історії України-Руси», на яку він пожертвував 15 мільйонів доларів. Петро Яцик заснував Міжнародний благодійний фонд «Ліга українських меценатів» та став його почесним президентом. Він створив Український дослідницький інститут при Гарвардському університеті (США), Центр досліджень історії України при Альбертському університеті (Канада), який носить його ім'я, а також Освітній фонд Петра Яцика. Загальний обсяг пожертв на розвиток українства за кордоном перевищує 16 мільйонів доларів. За плідну благодійність він був удостоєний Почесної премії Президента України (1996). У 2000 році Петро Яцик заснував Міжнародний конкурс експертів з української мови.

Марія Фішер-Слиж (1922-2012) народилася в Коломиї (Західна Україна). Марія та її родина були змушені емігрувати до Сполучених Штатів. Там вона вивчала медицину. Після смерті чоловіка переїхала до Торонто та присвятила себе громадській діяльності. Канадсько-український бібліотечний центр – це дітище Марії Фішер-Слиж. Вона сприяє видавничій справі в Україні, зокрема в Криму, оскільки її турбує стан української мови в цьому регіоні. Марія виступила спонсоркою дев'ятого тому «Історії України-Руси» Михайла Грушевського (дивіться вище).

Джеймс Костянтин Темертей (*1941) родом з Донецької області. У повоєнний період родина емігрувала до Західної Європи, а в 1949 році переїхала до Канади, де Костянтин навчався та розпочав свою підприємницьку діяльність у сфері програмного забезпечення для ПК. Джеймс Темертей, один із колег Петра Яцика (дивіться вище), став членом Ліги українських меценатів. Серед його українських проектів – виставка ювелірних виробів «Скіфське золото з давньої України» в Онтаріо та «Давня Україна: таємниця трипільської культури», фінансування Українського книжкового видавництва, Києво-Могилянської академії, Канадського фонду «Діти Чорнобиля» та інших. Нагороджений Орденом Канади, з 2010 року обіймає посаду голови Консультативної ради Українсько-канадського конгресу.

Ераст Гуцуляк (1930-2013) народився на Рівненщині. Син сержанта УГА (Української Галицької Армії), він емігрував до Канади з родиною в 1948 році. Завдяки наполегливій праці він заснував аптечний бізнес, що дозволило йому розвивати благодійну діяльність, спочатку в Канаді для підтримки української діаспори, а потім в Україні. Одним з його найбільших внесків у розвиток української державності стало придбання будівлі для Посольства України в Канаді, вартістю 615 000 доларів. Крім того, Гуцуляк виділив значні кошти на вшанування пам'яті жертв Голодомору, видавничу справу, діяльність Острозької академії в Україні та гімназії у своєму рідному місті Рівне.