Розділ 3. Митці

Історія українських митців за кордоном — це масштабна хроніка культурної дипломатії, вимушеної еміграції та глобального визнання, яка триває вже понад століття. Попри політичний тиск, війни та спроби асиміляції, українські майстри не лише зберігали свою національну ідентичність, а й закладали фундамент для світових мистецьких течій.

Протягом XX та XXI століть формування українського мистецтва за кордоном відбувалося кількома хвилями, кожна з яких мала свої особливості та видатні імена.

На початку минулого століття Париж став центром світового мистецтва, де українські художники та скульптори відіграли ключову роль у створенні модернізму.

Друга світова війна та радянська окупація змусили сотні митців шукати притулку в Європі, США та Канаді. Саме в цей період мистецтво художників-емігрантів стало потужним голосом вільної України у світі.

Наприкінці XX століття та з початком незалежності сформувалася нова хвиля митців. Сьогодні українське мистецтво за кордоном не лише інтегрується у світовий арт-ринок, а й веде боротьбу проти привласнення українських імен Росією (деколонізація мистецтва).

Повномасштабне вторгнення Росії змусило нову хвилю українських художників, кураторів та режисерів шукати тимчасовий притулок в Австрії, Німеччині та інших країнах Європи, де вони продовжують розповідати світу правду про Україну через перформанси, виставки та театральні постановки.

Такі всесвітньо відомі митці, як Іван Айвазовський, Архип Куїнджі, Ілля Рєпін, Казимир Малевич та Олександр Архипенко є українцями за походженням, але неодноразово називаються росіянами.

Іван Костянтинович Айвазовський (справжнє ім'я Ованес Айвазян, 1817-1900) — всесвітньо відомий художник-мариніст та баталіст вірменського походження, чиє життя та творчість тісно пов'язані з Україною. Народився у Феодосії. Айвазовський є автором понад 6 000 різних творів (картин, акварелей, малюнків). Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. За понад 60 років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у понад 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними. У кримській Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки. Грошові надходження, виручені від продажу картин, передав місту для проведення у Феодосію питної води, будівництва порту, заснував у місті художнє училище, археологічний музей, багато передавав на добродійні цілі, а у 1880 році заснував картинну галерею, яка наразі названа на його честь. Він надав фінансову допомогу в будівництві залізниці до Феодосії. Останній події він присвятив картину «Перший потяг у Феодосії» (1892). Айвазовський мав феноменальну фотографічну пам'ять. Він рідко писав картини з натури. Митець робив начерки на узбережжі, а масштабні полотна створював у своїй майстерні, вважаючи, що художник повинен відтворювати саме рух, дихання та емоцію стихії з пам'яті. Найвідомішим шедевром майстра є полотно «Дев'ятий вал» (1850). Крім моря, він також звертався до батального жанру, українських степових пейзажів та вірменської тематики. Тривалий час імперські та радянські джерела класифікували Айвазовського виключно як «російського художника». Проте останніми роками провідні світові інституції, зокрема музей Метрополітен у Нью-Йорку, офіційно перейменували його статус на українського художника вірменського походження. Сам майстер вільно володів українською мовою, а його життя та мистецькі фонди були нерозривно вплетені в український культурний контекст. Після анексії Криму Росією в 1914 році більшість картин було викрадено з музею Айвазовського росіянами!

Архип Іванович Куїнджі (1841-1910) — видатний український художник-пейзажист і педагог урумського походження. Народився в селі Красівка під Маріуполем. Російський уряд влаштував 2022 року у цьому місті геноцид мешканців та досі нещадно його бомбардує. Довгий час у часи Російської імперії та СРСР спадщину Куїнджі привласнювали, маркуючи як «російського художника». Проте у 2023 році престижний нью-йоркський Метрополітен-музей офіційно визнав Куїнджі українським митцем. Його предки були греками-християнами, яких колись примусово переселили з Криму до Приазов'я.Майстер світла та один із першопрохідців лумінізму1, Куїнджі прославився на весь світ своїми дивовижними, майже ілюзорними ефектами освітлення та контрастами світлотіні. Працював професором в Академії мистецтв. Куїнджі був надзвичайно заможною людиною, але майже всі свої мільйонні статки віддав на благодійність, підтримку молодих митців та створення Товариства імені Куїнджі. У 1878 на Всесвітній виставці в Парижі були виставлені твори художника, що викликали загальне захоплення, як публіки, так і критиків. В цьому ж році художник почав працювати над картиною «Вечір в Україні», над якою працював 23 роки. У 1880 році Куїнджі влаштував безпрецедентну для тих часів моно-виставку в Петербурзі, представивши лише одне полотно — «Місячна ніч на Дніпрі». Щоб побачити магічне сяйво річки, люди годинами стояли у величезних чергах. У 1881 році Куїнджі влаштував моновиставку ще однієї картини — «Березовий гай» (1879, Державна Третьяковська галерея, Москва), що мала такий же успіх, а в 1882 році представив публіці нову картину «Дніпро вранці» (1881, Державна Третьяковська галерея, Москва). У 1886 році художник купив ділянку в Криму біля селища Кікенеїз. Згодом на цій ділянці виник невеликий маєток Сара Кікенеїз, куди Куїнджі часто приїжджав зі своїми учнями для проведення літньої практики на пленері.

Останнє десятиріччя життя ознаменувалося для Куїнджі створенням таких шедеврів, як «Веселка» (1905, Державний Російський музей, Санкт-Петербург), «Червоний захід сонця» (1908, Метрополітен-музей, Нью-Йорк) і «Нічне» (1908, Державний Російський музей, Санкт-Петербург). Вулиці Архипа Куїнджі існують у Запоріжжі, Краматорську, Кривому Розі, Нікополі. У Маріуполі імʼя митця носить художній музей при краєзнавчому музеї. У березні 2022 року під час повномасштабного російського вторгнення будівлю художнього музею імені Куїнджі в Маріуполі було зруйновано, а оригінали та копії робіт митця розграбовано російськими військовими.