Глава 5

 День видався не таким, якого я очікував. Українка Таша зовсім не відповідала попередньо уявленій картинці. Поруч зі мною опинилася не затюкана пригнічена пані, розчарована у житті, а енергійна розумна спокусниця з бісиками в очах.

 Звичайно ж і моє перевтілення її досить шокувало. Одна справа - скромний студент. Зовсім інша - красивий харизматичний чоловік. Я не збирався так швидко показувати їй себе справжнього, але обставини випереджали задумане.

 Правда, була одна річ про яку я не пожалкувала зовсім, а навпаки - дуже радів своїй далекоглядності.

- Сідай в машину, ми можемо запізнитися. - Говорю до своєї потенційної нареченої, відкриваючи дверцята мого Ford Escape.

- Куди запізнитися? Ми ж здається з банком уже розібралися. А про нові зустрічі ти не попереджав.

- Я не говорив нічого з двох причин: не хотів лякати і не знав, чи ми дійсно підемо до кінця. Але з цієї хвилини - ми починаємо будувати стосунки. Вони нас можуть привести до певних дій в майбутньому. Мені здається,  ти б хотіла бути впевненою у своєму партнері.

- Ден, мені не пʼятнадцять. Не потрібно колами ходити. Якщо ти бажаєш мені щось сказати - говори прямо. - Таш починає трохи злитися, видно, що коритися бажанням інших їй зовсім не імпонує.

- Ми їдемо в клініку здавати кров на ВІЧ-інфекції. - Відповідаю я відверто і чекаю бурхливої реакції у відповідь.  Але проходять секунди, потім хвилини, а співрозмовниця мовчить. - Ти почула, що я сказав?

- Звісно почула. Я ж не глуха.

- Ну?

- Що, ну?

- І де реакція? По типу: Ти з розуму зʼїхав? Я боюся голок! Та як ти посмів навіть сказати мені таке і тому подібне?

- А чому я повинна говорити цю всю нісенітницю? Ти прийняв гарне рішення, я з ним погоджуюсь. Поїхали вже. Ти ж кажеш, що запізнюємося. 

 Таш так спокійно і зважено це говорить. Без іронії чи знущання. Мене це просто розірвало. Невже вона і справді зрозуміла мою логіку? Ніколи я не очікував такого і ніколи не бачив подібної реакції на мою пропозицію.

- Можна тебе дещо запитати? - Говорю я, коли ми вже виходимо з клініки, здавши кров для аналізів.

- Спробуй!

- Чому ти погодилася на цей тест? Чому не поставила жодного питання?

- Я вважаю, що світ став занадто безпечним. Пристрасть і кохання затуманюють розум. А одним моментом можна зламати життя не тільки собі, а і іншим. Коли особа займається сексом із партнером - на рівні підсвідомості вона вже довіряє. Але здебільшого у партнера були попередні партнери. А у тих - ще, і ще, і ще. Не кожен - вірний і все таке подібне. Мова не лише про секс. Хтось порізався. Чи невдало сходив на манікюр. Навколо нас неймовірна кількість можливостей бути зараженими. Тому подібні тести - це невеликий мій особистий внесок у здорове суспільство. Ну, і повага до людини, з якою ти живеш. В моєму випадку - повага до тебе. Ми будемо довгий час жити разом, мені здається важливим, щоб ти довіряв мені, а я тобі. Тим паче, що ти бачив Максима і знаєш, що ми мали сьогодні. В ньому я не впевнена. Захист - це не панацея. Та і ти, я впевнена, з величезним досвідом горизонтальних стосунків. От і хочеться, щоб ми не боялися поранитися в присутності один одного.

- Я здивований. - Це єдине, що я зміг відповісти.

- Чому саме ти дивуєшся, Ден?

- Тому, що ти сказала те, що я хотів. Правда дещо пропустила.

- Наприклад?

- Наприклад, якщо одного разу ти попросиш мене виконати шлюбний обовʼязок…

 Таш зривається щирим голосним сміхом. Вона так яскраво сміється, що аж сльози виступають і великим каплями стікають по обличчю. А потім крізь це невимушене голосіння говорить:

- Обовʼязково прийду і попрошу, навіть змушу… Бо роботу по дому ми робитимемо разом. Тому всі шлюбні обовʼязки запишемо в контракті і виконуватимемо порівну.

 Так. Справді цікаву мені наречену Пауліна підібрала, нічого не скажеш.

***
- Роботу по дому робитиме прибиральниця. Тим паче, що ти зараз у неї живеш. От можеш і домовитися. Ці витрати я беру на себе. Як і обіцяв: комунальні, іпотеку і прибиральницю я оплачуватиму.

- А як щодо продуктів? Розділимо порівну? А якщо ти не їси те, що їм я? І хто повинен готувати?

 Такий діалог відбувався між нами з Таш, поки я віз її, щоб забрати речі з дому її колишньої прибиральниці.

- Ще стільки потрібно обдумати і обговорити. Чомусь я не замислювалася до цього, скільки виявляється є деталей у спільного проживання.

- Я теж впевнений, що безліч, але почнемо із історії нашого кохання. Вона почалася сьогодні. Ми познайомилися у парку. Гуляли, розмовляли. Для твоїх знайомих - я запросив тебе пожити у мене, поки в твоєму домі ремонт.

- Круто, але абсолютно неправдоподібно. Познайомилися у парку і відразу у банк відкривати спільний рахунок! І жодна поважаюча себе дівчина не переїде до хлопця в перший же день знайомства.

- Навіть до такого красеня, як я.?

- До такого красеня, як ти, я б і через три роки знайомства не переїхала. Тільки за гроші.

- Як цікаво. І чого ж така категоричність?