Тиша прорізується звуками крапель води, які стікають зі зруйнованої стелі. Камера ковзає по напівтемних стінах, вкритих пліснявою та графіті. Старі медичні столи, іржаві інструменти та запах вогкості. На одному зі столів — хлопець років 20, прив’язаний мотузками. Обличчя з поодинокими слідами крові та подряпин. Він борсається, плюється, кричить:
ХЛОПЕЦЬ: Ти хворий ублюдок! Відпусти мене! Ти думаєш, що Бог, чи що?!
Кроки. Повільні, важкі. З темряви виринає постать ХАША. Крупний план: його обличчя — частково в масці, шрами, спокійний вираз. Камера затримується на його очах — в них холод і відстороненість.
ХАШ (спокійно, майже ніжно): Ти помиляєшся. Я не Бог. Я... хірург і художник. І твоя душа потребує... корекції.
Хлопець починає кричати голосніше, сіпатися. Хаш нахиляється до нього ближче.
ХАШ (шепоче): Скоро ти станеш бездоганним. Але... на жаль... (пауза, дивиться в очі) ...не всі залишаються в живих. (ледь помітна посмішка) А точніше — ще ніхто.
Він бере до рук хірургічний ніж, камера зосереджується на його руці, як вона повільно опускається. Екран темніє перед першим дотиком.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
