Глава 7

Будиночок був не надто великим, але в ньому було три кімнати. Я пустила Ейдана пожити у гостьовій. Про це місце знала лише моя сім’я й ця божевільна трійця. Фенікс одного разу підсунув жабу мені у ліжко. Це здавалось кумедно, але я кричала не своїм голосом. Цей спогад чомусь перший приходить на думку, коли я приїзжаю сюди. Ейдан без речей, бо вони залишились у тій машині. Я даю йому старі речі Фенікса, що залишились тут, але вони висять на ньому й трохи короткуваті.

-Дякую, - він сідає навпроти каміну, кладе дрова усередину й підпалює запальничкою. – Тут затишно.

-Так, місце відпочинку.

-Він може знайти тебе тут.

-Так, але чи захоче. Я в котре його відштовхнула, - я відкидаюсь на спинку дивану й тяжко видихаю. – Він не пробачить мене.

-Чи є якісь вагомі причини відштовхувати його? – Ейдан підносить долоні до невеличкого полум’я.

-Ні.

-То не тікай від нього.

-Я не хочу бути в його світі. Розпуста, розкіш, популярність. Я хотіла бути непомітною. В мене вже є репутація в моєму місті, і, коли мене побачать з ним, це випливе.

-Що саме?

-Спочатку ти. Твій батько… Що саме він вирішив за тебе?

-Одруження. Все банально просто. Я цього не хочу. Кар’єра. Цього я також не хочу.

-То чого ж ти хочеш?

-Хочу писати музику й подорожувати, але він не дасть цього зробити. Коли я спробував, він ледь залишив на мені живе місце, й зачинив мене від світу. Мені за розкладом носили їжу, я був повністю ізольований.

-Це жорстоко. Моя черга. Мене накачали наркотою й ґвалтували на відео, а потім виклали у мережу, - Ейдан налякано дивиться на мене й хмуриться. – Це зробила дівчина, яку Фенікс покинув. Я намагалась накласти на себе руки, але мене врятувала мама. Про це ніхто не знав. Було прийнято рішення поїхати.

-Я теж намагався вкоротити віку, але мій батько дістав мене з того світу, додав страждань й знову зробив своєю маріонеткою.

Мені болісно чути його. Ми скалічені, й це ніяк не вичавити з нас. Фенікс сильний, коли його батько намагався зробити маріонеткою його, він відсік цю дурну затію й пішов з дому, а повернувся, коли батько заспокоївся.

Фенікс: Де ти?

Я бачу повідомлення від Фенікса. Тепло розтікається по тілу, і на диво я радію.

Амелі: У будиночку, але тобі не потрібно їхати.

Фенікс: Я приїду.

Амелі: Я ж втекла від тебе, ти в курсі?

Фенікс: Начхати.

Амелі: Зі мною ще дехто. Якщо будеш їхати, привези одежу, попроси у Тео, вони схожі за статурою.

Фенікс: Ти з тим пацюком?

Амелі: Я з Ейданом, але тримай язика за зубами, бо погано кінчиться й для мене, й для нього.

Фенікс: Погано, не те слово, тобі прийдеться розплачуватись за той текст, що ти надіслала й за таку дружбу.

Амелі: Зверни увагу, що саме про дружбу йде мова, а не про стосунки.

-Що ж, ти був правий, він буде тут, але все буде добре, не хвилюйся.

Ейдан зітхає. В його очах смута й втома. Він усвідомлює, що трапилось, й це рішення було таким не продуманим. Я розумію, які наслідки можуть бути, якщо нас знайдусь. Мене не врятує татко від його татка. Таким людям не місце у соціумі, але він має гарну репутацію. Все, що відбувалось у стінах його дому залишиться там.

-У тебе немає компромату на нього?

-Ти про батька?

-Саме так.

-Є дещо, але я не зможу довести.

-Чому це складно?

-Бо мені потрібно буде повернутись до нього. Він не лишить мене живим.

-То може…

-Це безглуздо, - він заплющує очі й набирається сміливості, щоб щось сказати, - він спить зі свою падчеркою. Це триває не один рік, але всіх влаштовує.

Я здивовано відкриваю рота. Матінко рідна. Як гидко це усвідомлювати.

-Це добре… - тихо кажу я, а потім починаю хитати головою, - тобто добре, це звичайно гидко, але… в мене є план.

Коли Фенікс влітає у дім, він злісно дивиться на мене, кидає у бік Ейдана пакет з речами. Він хапає мене за зап’ясток, закидає на плече й несе у бік кімнати. Ейдан, навіть не дивиться у наш бік. Фенікс кидає мене на велике м’яке ліжко й нависає наді мною.

-Що ти хочеш зі мною зробити? – я дивлюсь у його темні очі й уважно розглядаю обличчя. Страшенно гарний.

-Ти винна мені.

-У тебе довгі вії.

Я торкаюсь його вилиці, й веду пальцем до вуст.

-Ох, чорт, - він різко сідає на край ліжка й куйовдить своє волосся. – Я хотів тебе звабити, але варто тобі торкнутись мене мені зриває дах.

-То план був таким?

-Ти з цим пацю… - я підіймаюсь на лікті й я кладу долоню на його вуста.

-Ейдан. Досить намагатись його задіти.

Його тепле дихання огортає мою долоню. Я посміхаюсь. Мені набагато комфортніше знаходитись з ним тут. Двері відчиняються й на нас дивиться Тео.

-Ви часу дарма не гаєте. Що ж, добре, тільки хотів спитати куди поділась приставка.

Ми посміхаємось, дивимось один на одного, потім на Тео й одночасно закатуємо очі. Що ж Освальд і Тео теж у нашій команді, тому, вони тут.

-До речі, що у твоїй вітальні робить рок-зірка? – Тео задумливо втупився у стелю.

-Рок-зірка? – я різко підстрибую.

Ейдан не говорив і слова, що мрія займатись музикою була якоюсь мірою реалізована. Питання у тому, чому це так заважало його батьку? Його дитина була талановитою й мала певні успіхи у сфері шоу-бізнесу. Ейдан з Освальдом мовчки сиділи біля каміну. Вони не надто балакучі, й навряд їх погляди на життя збігаються. Тео й Фенікс зайшли у кімнату за мною та швидко зайняли місця, Тео біля Освальда, а Фенікс продовжив стояти за моєю спиною.

-Друзі, як ви тут зібрались за власним бажанням, то маєте намір реалізувати мій план. Рок-зірці потрібна допомога.

-Уаа, як раз для мене, - Тео підіймає долоні й починає аплодувати. – Такому красунчику чому б не допомогти.

Інколи я помічала у Тео схильності до блакитного, але відкидала цю думку, й загалом це не стосувалось мене. Я думаю, що він однаково відноситься до жінок й чоловіків. Одного разу він сказав, що краса немає гендеру. Я відкидала це до схильностей його творчої натури, але й мала думку, що такі його вподобання. Ейдан був загадковим, й це запросто могло привабити Тео.