68

Дарма плекала надію активно попрацювати в бібліотеці, до самої вечірки заняття були дуже насиченими, а після них ще пленталась на факультативи, які проводив декан Бірс. Щось змінилось в ньому. Тренування виснажували, стільки бігати, стрибати й віджиматися не доводилося за все своє життя, скільки я цього зробила за цей короткий період. До автоматизму доводили бойові плетіння та захисні щити. Удосконалювали їх, залучаючи до роботи всі чотири джерела стихій. Вправлялися у словесних формулах-закріплювачах плетінь, і навіть почали знайомитися з деякими рунами, які були далеко не примітивними. Мене готували до чогось важливого, до чогось страшного. Хоч напряму про це говорилось, й відповідей на мої запитання ніхто не давав, просто ігнорували. Та я не настільки дурненька, щоб не зрозуміти цього. Я маю бути готовою до всього. Завжди готовою.

За цей час я переосмислила деякі речі. Не те що кардинально, просто поглянула під іншим кутом. Стала дисциплінованішою, хоча раніше таких пробілів за собою не помічала. Беземоційність інколи лякала. Проте розуміла, що іноді емоції є зайвими, вони не дозволяють тверезо оцінити певну ситуацію й відповідно до цього прийняти правильне рішення, а дає лише інтерпритацію з одного боку – з боку власного егоїзму.

Врешті-решт навчилась довіряти собі, прислухатися до внутрішнього голосу, керуватися логікою й робити правильні висновки.

***

Нарешті настав цей день. Іспити були успішно здані, й студенти готувалися до феєричної вечірки, яка знову проводилась на території нашої Академії спільно з іншими двома. Передсвяткова феєрія сповнювала серця кожного з нас теплом, передчуттям чогось надзвичайного й прекрасного, неймовірного й чарівного, фантастичного й незабутнього. Так, цей вечір кожен з нас запам’ятає на довго. Я також перейнялась цією атмосферою, оскільки очікувала справжнього дива. Повинно ж нарешті статися і на моїй вулиці свято!

Ми з дівчатами активно обговорювали образи на вечір, кожна хвалилася обраним чарівним персонажем, і як виявилось, вони зовсім не повторювались. Мій вибір пав на костюм відьми, Ві – демонеси, Ліндсі – янгола, Марі – сирена, а інші – русалки, вампірші, саламандри і так далі. Здивував образ Ліндсі, бо те неземне, добре й вічне й поруч не стояло з задиркуватою, гордовитою й занадто розкутою дівчиною. Що ж, про смаки не сперечаються.

До початку залишалось ще кілька годин, тому вся наша дівоча банда відправилась наводити красу, і вже потім явити її усьому Селару. Насправді ж, старалися вони для студентів з інших, дружніх нам академій. Мені ж не було для кого, бо той самий знаходився по інший бік, на Землі, й можливо забув мене й тішився в обіймах чергової красуні.

За цей короткий період я встигла поніжитись у ванній, насолодитись трав’яним чаєм з лимоном, нанести макіяж та зробити зачіску. Не зраджуючи собі й цього разу, виділила очі грайливими стрілками, обрала тіні темних кольорів й розтушувала їх, на губи нанесла темно-червону, майже чорну помаду. Сьогодні хотілось виглядати ефектно та дещо містично. Тому волосся злегка підкрутила, а от з кольором вирішила трохи поекспериментувати. Трохи магії та знань з хімії ‑ і вуаля, спрей для волосся з кольоровим пігментом готовий. Два рази бризнула його на праву сторону й два рази на ліву. І все це я робила із заплющеними очима. Настав час побачити своє творіння. Те, що я побачила в дзеркалі відрізнялось від образу намальованого уявою, вийшло набагато краще, ніж можна було сподіватися.

Волосся пофарбувалось в два кольори – зліва в попелястий, зправа –у чорний. Довжина його не змінилась, воно так і спадало легкими, сяючими локонами до поясу. Крутнулась перед дзеркалом, роздивилась зачіску з усіх боків і перейшла безпосередньо до одягу.

Костюм був неперевершеним. І справді, поставлена мета була досягнута, варто було лиш  поглянути на себе в дзеркало і побачити, що так, образ розкішної чорної відьми вдався на сто відсотків. У відображенні я бачила себе і не себе одночасно. Ніколи не займалась самолюбуванням і не мала завищеної самооцінки, проте довелось визнати, що в образі присутнє щось таке, що змушувало затримувати погляд на ньому.І справа не в тому наскільки було відкритим декольте чи мінімальній довжині юбки.

В основі верху був однотонний, чорного кольору з костюмної тканини корсетний топ, без бретель, від якого плавно піднімальсь й м’яко огортали плечі й руки неземні, виготовлені з легенької, ніби павутинки сітки рукава, що шлейфом спускалися майже до самої підлоги. По середині топу розміщувалась наскіс широка, шкіряна вставка з ремінцем, від якої спадав на правий бік подвійний, сріблястий ланцюжок. Від корсету до самого низу плавно розліталась така ж як рукава, сітчаста юбка, яка була закритою тільки ззаду. Попереду ж вона повністю відкривала приталені шкіряні брюки та взуття на стійких підборах. Краса красою та комфорт понад усе.

В завершення одягла відьомський капелюх, нанесла на ліву щоку руни турісаз та тейваз, така нехитра дія є ідеальною у створенні потужного захисного бар’єру, який мав би нейтралізувати негативні магічні дії, та й негатив взагалі, мало що в у головах інших людей відбувається. Як-то кажуть береженого Бог береже.

Почувся легенький стукіт в двері, а я в цей час наносила на тіло улюблені парфуми.

- Заходь, Ві! Я майже готова. – Двері прочинились й на порозі постала справжня демони ця з самісінького пекла. Сукня була…Так, вона була і це вже добре. Яскраво-червоний шматок шкіри обтягував пишні дівочі форми. Довжина її ледь закривала білизну. Декольте було вражаючим й давало основу для бурхливого розгулу фантазії. На ніжках красувалися туфельки на височенних підборах. І як на таких можна ходити, мала б їх я, давним-давно зламала б собі голову в трьох місцях.