63

Минуло кілька годин відтоді, відколи почала шукати злощасну книжку. Коли вже сил не було зовсім продовжувати це божевілля далі, в голову прийшла просто фантастична ідея, теоретично – ідеальна, а от на практиці зараз побачимо. Отож, я зосередилась на ній, уявила образ книги з найменшими деталями, уявила як сильно хочу її отримати й прошепотіла: «Де ти?».

Перед очима постав її образ, а навколо білосніжне сяйво. Протягнула руки вперед й розплющила очі, картинка перед ними не змінилась. Книга знаходилась в позачасовій кишені. Я вже читала про неї та й на заняттях говорили про неї, проте не дуже детально, так в загальних рисах для загального розвитку. Зазвичай, такі штуковини створювались сильними магами й відьмами, з метою приховування від по стороннього погляду та забезпечення абсолютної збереженості та таємничості надзвичайно важливих та цінних артефактів, документів, рецептів зіль та різного рівня складності та дозволеності заклять.Але я туди її не ховала.

Можливо, місіс Вайно вирішила перестрахуватися й сховати її. Вона мала такі можливості, точно знаю. Та є така вірогідність, що це могла зробити і я сама, тоді коли сталась ініціація. І ось я думаю ще й над третім варіантом: а що як сама книга є в чистому вигляді артефактом, і відчувши небезпеку сама перемістилась туди. Я схиляюсь до останнього варіанта, оскільки багато вже читала про такі штукенції.

Витягнувши книгу з кишені, яка одразу ж зникла, забралася на ліжко, лягла на живіт, попереду себе розмістила таку бажану, довгоочікувану знахідку, обережно провела рукою по обкладинці, від чого та засвітилась злегка зеленуватим світлом, а камінь на ній, що знаходився по центру, ніби повний місяць засяяв яскраво-білим сяйвом, проте очі зовсім не засліплювало.

У передпокої почувся звук прискорених кроків. Книга на них зреагувала миттєво ‑ у просторі заіскрило й з’явивилась кишеня, такий собічарівний сейф, після того як книга зникла, сховище з плеском зникло. Що ж, все так як я і передбачала, вона є артефактом.

Почувся стук у двері й на порозі з’явилась сусідка, по тому як блистіли її очі, я зрозуміла, від того, що придумала ця дівчина мені не врятуватися. Як у воду дивилася!

- Збирайся, ми відправляємосьза вечірніми костюмами. Часу обмаль та й наряди нас чекати не будуть, інші порозбирають. А ми маємо сяяти! – Зрозуміло, що відпиратися й посилатися на купу ще незакінчених справ марно.

- Добре, зараз тільки переодягнуся й вирушимо на шопінг. – Спокійно злізла з ліжка, підійшла до шафи, витягла джинси й кофтину й перемістилась до ванної щоб змінити домашній одяг на інший.

- Шо… Що? – здивувалась Ві.

- Шопінг – по-нашому, означає похід по магазинам, а ще в певній мірі розвага, своєрідна релаксація та неймовірне задоволення. Ми ж не тільки за покупками йдемо, а й за позитивними емоціями й враженнями! – щиро посміхнулась й зникла за дверима ванної.

- Оце ти закрутила! – Хмикнула дівчина. – Чекатиму тебе у передпокої.

День обіцяв бути цікавим, і головне я зможу трохи відволіктися від думок про «сумнівних» родичів. Хоча й прикро, що не змогла попрацювати над книгою, зроблю це пізніше. Якщо так сталося, значить так було потрібно. І хто ми такі, щоб суперечити природному плину подій?