60

Минуло декілька днів після завершення канікул та мого повернення в стіни вже майже рідної Академії. До початку іспитів лишалось кілька тижнів, і хоч на Землі я сумлінно кропотіла над підручниками та не байдикувала під час тренувань з бою та фізичних вправ, хотілось заповнити деякі прогалини в знаннях.

        Вкотре після насичених навчальних занять летіла до місцевої бібліотеки. Зазвичай тут не було так людно й шумно, але сьогодні коїлось щось неймовірне. До читальної звли неможливо було проткнутися, було галасно, студенти снували між книжковими шафами ніби мурахи, літератури на всіх не вистачало, тож вони  об’єднувались у невеликі підгрупи по три-чотири особи, щоб встигнути опрацювати матеріал, та й колективно це зробити набагато простіше. Інші ж займали чергу, щоб індивідуально штурмувати граніт науки.

        Мені ж загальний читальний зал не був потрібний, цікавило тільки сховище з унікальними екземплярами. А все тому, що я продовжувала самостійно, крупинка за крупинкою збирати інформацію про відьомство, його особливості, входження в силу й таке інше. Наполегливо шукала, оскільки повна ініціація невідбулась, проте до її початку я маю бути підготовленою. Тим більш, знаючи ще й те, що моєму життю є серйозна загроза, потрібно працювати й працювати, й таки вивести на чисту воду противника, просто подивитися в очі й запитати, що в його житті пішло не так і яким боком я стала причетною до цього. Я впевнена на сто відсотків, що або ця особа або ж її спільник знаходяться в стінах Академії, інакше як вони могли мене дістати? 

        Наймогутніші чаклуни разом з відьмами гарно попрацювали над створенням системи захисту навчального закладу від втручання злих сил, та зараз її важко назвати ідеальною, оскільки вона все-таки пропустила крізь себе здатну на далеко не хороші вчинки людину.

        Хвала Богові в сховищі не було нікого, тож я спокійнісінько перейшла до пошуку потрібної літератури. Очі розбігалися від розмаїття, кожну хотілось погортати, вдихнути аромат друкованої продукції та відчути магію, вкладену в кожне написане слово. І якщо так сталось, що я потрапила сюди і маю завершити навчання тут повністю, маю по повній скористатися цим шансом та взяти з цього максимум.

        На верхній, майже під самісінькою стелею, поличці красувався товстелезний фоліант, огорнутий в чорний оксамит, прикрашений по центру чотирма камінцями різного кольору, назва якого сріблястими вензелями розтеклась гладкою обкладинкою, додаючи йому певної містичності й повністю відповідала її зовнішньому вигляду ‑ «Бойова відьма: Міфи й реальність».

        Мені здалося, що вона має схожість з тією книгою, яку вручила мені місіс Вайно пере переміщенням до Селару. Вона тоді ще говорила про якусь готовність до чогось. Обов’язково потрібно її погортати, а для цього – відшукати. Востаннє бачила цю книжку ще в крамничці, аби ще хто не поцупив її.

        Отже, я знову захопилась читанням. Знову говорилось про те, про що я вже читала в попередніх книжках, але тут все більш детально описано з прикладами та малюнками. І от нарешті дійшла до того моменту, де розповідалось саме про входження відьми в повну силу. Зазвичай у неї прокидалась одна-дві стихії, в дуже унікальних випадках – три. І це говорило про те, що відьма була дуже сильною, але досконало могла володіти  лише однією з них, інші ж були допоміжними і дуже рідко проявлялись.

        Проте восьмим чудом світу, в своїй унікальності перевершили усіх бойові відьми, адже в них покидались і були активними одночасно всі чотири стихії. Що вже тут говорити про силу й можливості? В них вона могла скласти гідну конкуренцію самі й Богині.

        Стати такою відьмою можливо лише за благословення Богині, її спеціальними відмітками – тринадцятьма зірками, остання з яких була центровою й за розмірами відрізнялась з-поміж інших, вони мали сріблясте або золотаве забарвлення. І тут дійшло усвідомлення того, що я також їх мала, а отже всі мали рацію, й навіть духи про це наголосили.

        Вже зараз сприймати отриману інформацію було значно легше, вже не викликала шокуючого ефекту, адже я вже мала уявлення про що йде мова, могла припускати варіанти розвитку подій і те, що можна було б зробити для цього. Знати б ще причину і з ким або з чим маємо справу… Та це було б занадто легко. Та зараз не про це. Так, що тут ще у нас є?

        …ініціація відбувається під час входження до вікки. Вона може бути повною або частковою, все залежить від рівня розвитку дару та стихій, що є ведучими або активними. Не завжди проходить успішно, бувають випадки втрачання розуму, вигорання дару і навіть трапляються смертельні випадки. Про те, що відбувається під час ініціації і чому бувають такі наслідки достеменно не відомо. Але є припущення, що існує залежність від намірів та ймовірності вибору неправильної сторони майбутньої відьми.

        Так, а чи можливо після неповної ініціації пройти її знову, тобто ініціюватись повністю? Я уважно вчитувалась в коже слово, кожну літеру та марно. Такої інформації тут не містилось. Що ж, сьогоднішню вилазку до сховища язик не повернеться назвати даремною, щось почерпнула нового, в дечому упевнилась, проте залишилось й те, що ще належить дізнатись.

        Поклала фоліант назад на поличку, й просто усілась посеред приміщення. В голові було безліч думок, та вже вкотре я задумувалась над одним єдиним питанням. Я хотіла детальніше дізнатись про свою родину, можливо мене вдочерили, але як тоді пояснити неймовірну схожість між нами з мамою. Та як бути з моїм місцезнаходженням тут? Як все було в реальності? Де мій справжній дім і хто я є насправді?