Дводушні
54
- Здається, що Тара починає про щось здогадуватися. Думаєш, скоро відкриється вся правда? – Алан піднявся з-за столу й попрямував до вікна, біля якого стояв Джейд.
- Аби ж від нас все залежалою. – З грудей вилетіло зітхання. – Я б з радістю розповів те, що відомо мені. Проте, якою буде її реакція, та й взагалі не думаю, що в цьому плані треба поспішати. Ще не загоїлись попередні рани, а нових завдавати не треба. – Невелика пауза не створювала зараз дискомфорту, навіть була доцільною. – Та й перед тим як огорошити, потрібно самим докопатися до суті.
- Треба поговорити з Ангеліною. І я розумію, що ти не хочеш цього робити, да досить вже робити один одному боляче, ти своїм ігноруваннями, а вона не поспішає піднімати завісу таємничості, та далі так не може відбуватися. – Від холодного і рішучого погляду цілителя можна було покритися інієм.
- Знаю…знаю – Вперше за увесь час Джейд спокійно зреагував на репліку товариша, щодо примирення з матір’ю. – Ходімо, попрацюємо, може таки чого-небуть та досягнемо. – Його голос не був сповнений твердою впевненістю в успіху проведених досліджень, а згодом й маніпуляцій, та все ж, надія помирає останньою.
#1672 в Фантастика
#2190 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.07.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
