49

Час пролетів надзвичайно швидко, за всіма тренуваннями й заняттями взалі не відчувала його. І ось сьогодні вже мала відбутись така всіма очікувана вечірка до дня закоханих. І що хочу сказати, романтика таки витала в повітрі. І зараз поглянувши на дівчат та хлопців, важко було розпізнати в них молодих та талановитих магів, відьом та цілителів. Усі були в піднесеному, святковому настрої, у передчутті чогось дивовижного, надзвичайного, хвилюючого… Хвала богам, приміщення Академії не майоріло тематичними малюнками, кульками, валентинками, кольоровими стрічками й таким іншим, яки полюбляли прикрашати класи та аудиторії у нас.

Відбувши тортури на полігоні та потім привівши себе в порядок чимчикувала до аудиторії, де мало початися заняття з основ цілительства. Не дійшовши до місця призначення почула гучний голос нашого так би мовити старости, який повідомив, що заняття перенесено на інший день, на який саме повідомлять пізніше. А значить ми можемо бути вільними до самого вечора. Чудова новина! Чудова в тому плані, що нарешті зможу нормально відпочити, відіспатися та поніжитися у ванній. А ще, поритися у сховищі щоб знайти хоча б якусь крихту інформації щоб прояснити ті питання, якім чомусь ігнорують ті, хто міг би зробити.

На ходу крутнулась й рушила в протилежний бік – до виходу з Академії, а потім вже до гуртожитку. Хотілося погуляти академічним парком, зараз зима, землю гарно припорошило пишним, косматим снігом, та й морозець пощипував за носа. Тому й рушила саме туди, нехай легкий, морозний вітерець вивітрить усі мої зайві думки.

Недовго довелось побути в абсолютній тиші, потім компанію мені склала Ві. Говорити щось про особистий простір та чиюсь безпардонність не мало ніякого ні навчального, ні виховного сенсу, легше було постукатися лобом о стіну. У сусідки просто неймовірний таланти ігнорувати прохання та руйнувати плани.

- Я прийду сьогодні на вечірку, але ненадовго. – Перша промовила я, не даючи сусідці розпочати тероризацію мого мозку   та ще не повністю залізобетонної нервової системи.По міміці дівчини було зрозуміло, що вона не очікувала такого повороту подій, до акого її життя явно не підготувало.

- Зайду за тобою о сьомій. – Защебетала Ві, швидко змінивши подив на радість. – До зустрічі.  – Й полетіла десь у своїх справах далі, добре, що й мене не намагалась тягти за собою.

Ще кілька хвилин походивши парком, помилувавшись чарівним, прикрашеним блискучими, пухнастими сніжинками гіллям, в зимовий час парк був по-особливому неймовірим. В цей час прокидались й радували своїм цвітом спеціальні зимові рослини. Сріблясті, яскраво-сині, ніжно блакитні, білі квіти – від цієї холодності, але і й водночас ніжності перехоплювало подих. Неможливо було відвести погляду від них.

Та треба вже йти, поки є час попрацювати над  інформацією, яка малась і яку нещодавно отримала. А ще – попити чаю, переодягнутися й таки відправитись на вечірку.