41

Тункх-гале зручно розмістившись на шкіряному дивані та закинувши ногу на ногу смакувала оксамитовим напоєм, терпкі ноти якого наповнили приміщення в якому чекаючи на гарні новини, що стосувалися виконання поставленого завдання, вона відпочивала. Довге, чорне ніби смола волосся важкими хвилями спусклося плечима темної. Як завжди – строгий костюм, макіяж, в якому акцент робився на очах та робив погляд хижацьким, високі підбори навіювали страх і хвилювання тим, хто оточував цю жінку.

Вона в передчутті нового життя, абсолютної влади над обома світами, сповнена ненависті до батька, сестри та брата, до власної доньки, чекала. Чекала моменту, коли вона насухо вип’є всю силу новоспеченої Верховної. Не мало значення, що нею стала власна дитина. Не мало значення нічого, окрім усвідомлення власної всесильності та непереможності.

Дівчисько було її помилкою. Вона не входила в її плани. Тоді, двадцять років тому, потрібно було лише висушити власну сестру, Алану, а згодом замість неї осісти на престолі. Все. Кому було потрібне те дурне заміжжя за Бірсом, народження йому дитини, виконування ролі Алани. Тьфу! Її обличчя скривила гримаса відрази.

Саме в цей момент увійшла копія Темної. На перший погляд їх неможливо було відрізнити одна від одної, все те ж саме, проте поглянувши в очі псевдо-Алесані, там не можливо було побачити нічого окрім порожнечі. В очах Темної колихалась пітьма.

- Пітьмо, скинь вже з себе цей маскарад! – Темна ще більше скривилась. Проте знала, що особисто марати руки в цій справі їй не хотілось, а Мелінда була ідеальним варіантом для цієї ролі, тим більше випадала можливість знову підставити Алану.

Відьма занервувала, вона знову потрапила на очі розгніваній Тункх-гале, проте першого разу її дивом пронесло, чи станеться диво вдруге – складне питання. Вона запідозрила, що таки новини про її невдачу вже вклали у вуха Темній, й тому стосовно своєї долі сумнівів більше не було – їй кінець.

- Чого мовчиш, дурепо? –терпець Алесані уривався.

- Пробачте Тункх-гале… ‑ голова опустилась, слова застряли на кінчику язика. Темна ж втрачала терпіння.

- Всейшло чітко за планом, ви були праві, близька людина, а точніше її втрата спричинила раптове входження дівки  у повну силу. Магія виходила з-під її контролю, емоційний всплеск був надто потужним. Ми вже збирались викликати вас… Та все відбулося надто швидко … ‑ відьма опустилась на коліна й вхопилась за горло.

- Далі. – Прошипіла Алана. – Розповідай, що було далі. – хватка навколо горла Мелінди стала трохи слабшою, що давало можливість їй продовжити далі свою розповідь.

- Раптово відчинився портал, з якого вискочили двоє кремезних чоловіків, вони були надто сильними, магічний фон зашкалював, й вступ з ними у бійку грозив нам нищівною поразкою. Вони швидко сплели купол для неї, потім повернулися вже разом з дівчиною туди, звідки з’явились.

- Хто? – Темна повільно підвелася з дивану й хижими, тихими кроками направилась в сторону відьми.

- Я не знаю ким були ці маги… ‑ горло здавило у ще сильнішій судомі. Мелінда жадібно хапала повітря, вона майже задихалась, в очах темніло, а в грудях давило.

- Хто злив інформацію про замах? Відповідай, нікчемо! – В очах темної запалювалась недобраіскорка, яка запросто могла перейти у всепоглинаюче полум’я злості й агресії.

- Доступу до цєї інформації не мав ніхто крім мене. Й вас. – Відьма ледь похрипувала слова, якій так наче примерзли й комом стояли в горлі.

- Тобто, ти хочеш сказати, що це я все зіпсувала. Та як ти смієш! – Рука високо піднеслася над дівчиною і з усього розмаху огріла по обличчю. З носа бризнула кров, дівоча голова похилилась на бік. Вона вже навіть не піднімала очі, просто чекаючи власної смерті. Вона вже знала напевно, по-іншому не буде. Не бувало ніколи.

Так сталося і зараз. Темна не пробачала поразок. Секунда, і в її руках поступово уповільнювало рух молоде, дівоче серце. Бездиханне тіло відьми з шумом опустилось на підлогу.

Переступивши тіло Мелінди, Тункх-гале направилась до таємної, схованої від по сторонніх очей кімнати, в якій знаходилось Чорне джерело, з якого вона черпала сили та енергію. Тепер їй самостійно доведеться виходити на дорогу війни. Знову. Забагато часу було витрачено на відновлення та пошук клятого дівчиська та її знищення.