36

Повітря в приміщенні було просякнуте вогкістю, а ще відчувався запах майбутніх неприємностей, про масштаби яких учасники таємних зборів поки що навіть не підозрювали. Приглушене, бліде світло додавало таємничості та містичності і без того старовинному будинку в якому й відбувалися зустрічі змовників. Двоповерхова будівля ззовні нагадувала собою середньовічний замок, а от зсередини – була обладнана новітніми технологічними дивами. Дизайн вражав своєю строгістю. У всьому прослідковувався мінімалізм. Меблі виконували свою  певну функцію і не знаходились тут просто так, чисто для краси. Кожна деталь була чітко спланованою. Переважаючі чорний та сірий кольори, задавали похмурий тон усій оселі загалом.

На другому поверсі знаходилась кімната для нарад. На всяк випадок вона була захищеною від сторонніх очей. Красти тут звичайно не було чого, проте знайдені ритуальні предмети навіяли б відвідувачам конкретні думки щодо експлуатації цих знахідок, а там ще й поліція підтягнулася б. Обшуки, підозри, звинувачення, суд, бла бла бла і таке інше. Власницю оселі такий поворот сюжету не влаштовував аж ніяк. Її перебування на Землі повинно бути непомітним, зустрічі не мали викликати підозр, репутація серед дайєрців, яка формувалась довгих двадцять років – біліше білого. Все має відбуватися чітко за планом.

Тож на кімнату була накладена печать мовчання. Її суть полягала у тому, що все що відбувалося в цьому приміщенні в ньому ж і залишалося, як тільки гості його покидали – щезав. Кімната існувала поза часом і простором. А такі фокуси міг провернути лише надзвичайно сильний маг, що пройшов ініціацію та повністю увійшов у силу. А отже могла і вона.

- Що з дівчиськом? – тишу кабінету перервав жіночий, схожий на скрежет металу голос. Гостро підпиляні нігті нервово стукали по скляній поверхні столу. Їх власниця не поспішала повертатися обличчям до гостей, хоча й так усі знали – хто сидить перед ними.

- Дівчина надзвичайно швидко опановує стихійну магію, її наполегливості та цілеспрямованості можна тільки позаздрити… ‑ язик Мелінди Гройс, однієї з відьом-відступниць онімів.

- Я поставила просте запитання: що з дівчиськом! А не просила вихваляти її нікчемні таланти. Пітьмо, яка ж вона примітивна. Фу!

- Пробачте, Тункх-гале. Вночі наслали на неї корків, нічних кошмарів, які мали спровокувати її на дострокову ініціацію.

- Чудово! – хоч присутні й не бачили її виразу обличчя та відчували, що Темна дуже задоволена, і та напруженість, що іскрила в повітрі потрохи сходила нанівець.

- Ми майже досягли мети, дівчина вже доходила до того стану, коли сила виходила з-під контролю та починала її спалювати зсередини. Так близько до успіху ми не були ще ніколи, і все йшло бездоганно, але… ‑ Мелінда змовкла. Її голос зрадницьки тремтів. Вона боялась вже усім відомої реакції Темної на черговий провал такого, ніби-то, простого завдання.

- Говори! ‑Тункх-гале гаркнула так, що печать, накладена на кімнату у кількох місцях дала тріщину.

- Дівчину витягнули. Корки знищені. Про її поточний стан згодом повідомить наша людина.

Темна щосили стиснула кулаки. Десь за стінами будинку гримнуло й блиснуло. Здається це була блискавка. Серед білого дня. За сонячної погоди.

- Що ж, переходимо до інших мір. – Короткотривала тиша збила з пантелику усіх присутніх. Усі перебували у стані очікування. Адже прийняті Темною рішення вирішували хід всієї гри. – Якщо вона така ж як її батько, її залежність від емоцій сильна. Позбудьтеся того, хто є для неї найдорожчим. Це її вб’є. А тепер геть звідси.

Спільники поспіхом, без зайвих питань та заперечень покинули приміщення кімнати для нарад. За мить усі тринадцять спільників накивали п’ятами від гріха подалі. Темну цілком влаштовувала, навіть тішила така реакція на її слова, поведінку та й взагалі на її ім'я. Вона розуміла,  що тільки згадка про її персону наводить на інших такий жах, що стигне кров у жилах. Думка про це кожного разу змушувала її вуста розтягуватись у злорадній усмішці, хоча це більше було схоже на хижий оскал. Цілком наситившись та зарядившись енергією внаслідок виділених емоцій страху, у передчутті перемоги вона кровожерливо облизнулась.

- Ммм…Я поверну назад своє законне місце. І ніхто й ніщо цьому не завадить. Як добре, Алано, що ти зійшла з дистанції раніше. І не зможеш захистити її, цю жалюгідну помилку природи!