30

Тара була просто неймовірною. Рідко зустрічаєш дівчину, яка прекрасна як всередині так і зовні. Така ніжна, добра, щира, її хотілось тримати за руку завжди, покривати чарівне личко поцілунками, захищати від усього світу, вічно тримати у своїх обіймах. З нею можна було поговорити абсолютно про все, і як виявилось у нас багато схожого, починаючи від уподобання музичних жанрів до планів на життя, мрій, поглядів. Так дивно: дивишся на неї і бачиш своє відображення.

Як і раніше, я хотів її. І навіть почав забувати про Ліндсі. Вони такі різні, як інь та янь, день і ніч, вогонь і вода. Та я забуваю увесь світ коли Тара поруч. Тому дуже не хочеться аби вона дізналась про нашу секретну хлопчачу домовленість, не пробачить.

Її сміх, поцілунки, жарти, рухи за такий короткий час стали такими рідними. І кожне необережне слово, недоречні рухи, що приносили їй розчарування, впливали на мене також. Завжди звиклий отримувати своє, підкорювати дівочі серця та доступ до їхнього тіла, не міг зрозуміти, чому вона тримає мене на відстані. Плюнути, розтерти й не повертатись, але ж ні, зачепила, зараза.

Від цього вечора ми кайфували, і не бажали його завершення. Несподівано увірвались в життя один одного, непомітно стали необхідними один одному. Не важливим ставало усе навколо. Тільки ми. Аби тільки не порушити все те, що між нами відбувається. Зберегти почуття, що зароджується.