28

Двері гуртожитку Академії Іртенель лі Б’єн відчинились й на порозі з’явилась Вайлет. Вона була чарівною. За нею з’явилась Ліндсі в компанії інших дівчат. І ось, нарешті явила себе моїм очам Таіра. У незвичному для нас вбранні вона виглядала просто неймовірно. О, її форми виділені корсетом, змушували до примусової капітуляції моювитримку. Водночас ніжна, але водночас з перчинкою. Її рухи плавні, звабливі, чаруючі. О, богине, дай мені сил стримати себе в руках і не виглядати в її очах поганцем.

- Привіт, мала! – Почав натхненно. – Можемо переміщатись? – Галантно запропонував свою руку. Тара знітилась. На дівочих щоках заграв рум’янець. Вона поклала свою руку на мій лікоть і ми ступили у сяйво відкритого порталу. За мить опинились на вході Академії Лайкас.

Звідусіль лунали дзвінкі голоси студентів, які або щойно прибули, або ж ті, що давно прибули та знайшли чим себе зайняти до відкриття вечірки та урочистої промови ректора Даніеля Мангауса. Зробивши кілька кроків були зупинені моїми одногрупниками – Ірвіном та Семаром. Ірвін «загадково» усміхнувся, Семар пропонував заходити до холу та займати місця за столиками.

- Гей, друже, не хочеш познайомити з нами свою супутницю. – Підморгнув Семар, наміряючись не чекати поки настане цей час, самостійно презентувати себе та протягуючи свої загребущі руки до її рук, щоб як у кращих манерах кавалерів, поцілувати їх. Так і хотілось дати поміж очей, щоб неповадно було до чужих дівчат залицятись. Теж мені, герой-коханець! І відколи ця дівчина так міцно закріпилась у моєму серці, а думка про те, що хтось намагатиметься справити на неї враження з подальшим розвитком романтичної історії просто вибивала з-під ніг землю. І відколи з’явились власницькі замашки?

- Ірвін уже знайомий з Тарою, тож Семаре, знайомся, це моя дівчина Таіра, навчається в академії Іртенель лі Б’єн. – Вільна рука мимовільно почала гладити руку Тари, розміщену на моєму лікті. – Таро – це мій друг Семар.

Ірвін перебував у легкому шоці, та не довго, невдовзі до нас приєдналась компанія дівчат, серед яких й була дівчина Ірвіна. Дізнавшись новину про неочікувані для усіх стосунки з кимось крім Ліндсі, Майра швидко взяла у свої оберти й так приголомшену Таіру.

‑ Рада нарешті познайомитись з тобою, хлопці багато говорили про якусь незнайомку, і я дуже рада зустрічі. Бо я вже просто згорала від цікавості, хто ж заполонив холодне серце Сола. – Майра вихопила Тару з моїх обійм і сміючись потягнула її за собою до святкової зали.

‑ То я бачу у вас все рухається у «правильному» напрямку? – злобно мовив Ірвін. Зрозуміло, його злило те, що дівчина обрала не його. – Цікаво, що буде коли вона про все дізнається?

‑ Хто і про що дізнається? – Не зрозумів Семар. — Тобі Соле пощастило, Тара неймовірна! – Ще б трохи, і я подумав би, що він на межі закоханості.

‑ Ірвіне, замовкни, будь ласка! І, так, на майбутнє – мої плани змінились. Рекомендую і тобі їх змінити.

У цій розмові було поставлено крапку. Друг не очікував такого повороту подій, і його це не влаштовувало. Та зараз він не хотів виставляти себе у невигідному світлі, тому не продовжив суперечку, просто змовчавши. Та скрежет його зубів було чутно, мабуть, у всіх тринадцяти долинах. Нічого, переживе.