- Алане, які плани на тиждень? – від несподіванки цілитель ледь не перевернув на свій білосніжний, ідеально випрасуваний халат щойно приготовану, ароматну каву.
- Ну взагалі-то у мене заняття! Чув про таке?
- Ти зараз у себе?
- Якщо ти хочеш зараз припертися, то я за межами свого кабінету… - Простір розрізав спалах приглушено білого світла. Посеред кабінету з’явився Бірс. І вираз обличчя мав такий, що навіть його найкращий друг, Алан, не посмів продовжувати далі обурюватися.
- Ти хотів сказати за межами свого столу? – Бірс вмостився поруч з другом на диванчик. Згорбився, підпер голову руками, тяжко зітхнув.
- Хто став ініціатором твого надзвичайно веселого настрою? Хто затесався в мої конкуренти? – не зміг стримати бажання поглумитися цілитель.
- Рейман.
- Ну хто б сумнівався! – Алан закотив очі. — ЗновуЗнову відточувала на тобі свої гумористичні уміння?
- Мені потрібна твоя допомога. Точніше твоя магія. Як саме, я й сам поки що не розумію. Та інтуїція підказує, що згодиться.
- То що стосовно планів? Ти так і не пояснив.
- Не відмовишся скласти мені компанію до Дайєру? – на очі Бірса майже навернулись сльози. Алан ще ніколи не бачив свого товариша таким. Хоча ні, подібне вже ставалось, лише одного разу, коли той втратив своє кохання. Коли вбили Алану.
- Поки що, нічого не питатиму, розумію, це дуже важливо для тебе. Але потім… Ти мене зрозумів! І так, я згоден. Хто ж відмовляється від чергової авантюри. – Легенько хлопнув Джейдена по плечу.
- Дякую! Думаю, зранку можна відправлятись.