4

Висока, з широкими плечима постать Джейдена Бірса упевненими кроками прямувала до корпусу цілителів. Йому нічого не заважало викинути за стіни Академії малу злодюжку. Проте було щось, що не давало йому цього зробити. Це було б неправильно. І справа не в його доброті душевній. Справа в іншому. Якби дівчисько справді несло б в собі небезпеку для навчального закладу, його працівникам, студентам – охоронна система Академії не пропустила б її у свої стіни. Ще шарахнула б в додачу. Тут щось не те. Треба з’ясовувати. Та й у її обличчі було щось знайомим. Але, не міг згадати – де і за яких обставин вони могли б познайомитись.

- Алане, у нас проблема. Малесенька така, русявенька. – промовив Бірс.

- Що сталося? Чергова жертва з полігону, після твоїх практикумів зі стихійного бою? – втомлено вимовив декан факультету цілительства. – Хм, почекай-но… На твої заняття ходять тільки хлопці, дівчат з активною силою у нас немає…Ти хочеш сказати… Не може бути… - нарешті зволив повернутися і явити себе відвідувачам. Керівник білих халатів уважно придивився на щупленьке тільце в сильних руках найкращого друга, і майже брата, Бірса. - Неси її он туди, зараз глянемо - вказавши напрямок транспортування непритомного, але симпатичного тільця, взявши з собою спеціальні окуляри, для виявлення наявності дару та визначеності його рівня, попрямував слідом.

Дівчину поклали на широку канапу з високими ніжками. Під голову підклали подушечку. Руки поклали навхрест під груди долонями догори. Оскільки Бірса приклало силою, яка йшла саме з рук, то ж вирішено було почати вивчення розмістивши дівчинку саме в такій позиції. Дивне рішення, проте дівчина з активною силою вже сама собою диво дивне. Тому ситуація яка склалася саме так, вимагала до себе незвичайних рішень.

Ройд підкотивши до канапи стілець, одягнув окуляри та зручно розмістився на ньому. Натиснув педаль біля ніжки, піднявся на висоту, зручну для здійснення огляду непритомної. Провівши рукою перед собою на рівні животу та підкріпивши словесною формулою-закріплювачем «Сайнесс» активував столик з інструментами. Відвинувши його трохи лівіше від себе, потягнувся до дівчини. Провівши рукою перед обличчям та промовивши «Сехесс» лінзи окулярів транслювали вже зовсім іншу картинку, видиму лише йому.

Спочатку нічого не відбувалося, проте Алан відчував ледь помітні коливання у повітрі. Потім дівчачі очі засвітилися слабким зеленуватим сяйвом, яке поступово ставало яскравішим, поки не набуло насиченого, смарагдового кольору. Погляд опустився з обличчя дівчини до її схрещених рук. В долонях клубочився схожий на димок, потік опромінений спочатку чистим, зеленим забарвленням. Потім почали з’являтися червоні промінчики, потім білі, були ще й золотисті, далі коричневі. Маленький вихрик закрутився в долоньках дівчини, не завдававши дискомфорту ані їй, ані обом чоловікам. Потоки закручувалися проникаючи один в одного, не створюючи при цьому вигляд картини малої дитини, що тільки вчиться малювати. Це була чиста, зелена енергія, з періодичними проблисками різноколірних сніжинок.

Ройд полегшено видихнув. Темряви не було. Жодного проблиску. Навіть натяку. Це заспокоювало. Дівчина не несла в собі небезпеку для інших.

Глянув на дівоче обличчя, оторопів. Хоч вона і спала, це він знав напевно, її віки здригались, а отже навіть бувши без свідомості, вона над чимось роздумувала. І судячи за рухом очей, думки були хаотичними, короткими, рваними. Вона хоч коли-небудь буває розслабленою? Цікаво.

Провів над дівчиною широкою долонею, тим самим встановлюючи нормальний ритм серцебиття, заспокоюючи дівочі нерви, розіграні не на жарт, змушуючи не тільки тіло, а й розум нарешті дати відпочити. Дихання уповільнилось. Дівчина спала.

- Джеде, де ти її знайшов? – знявши окуляри та потерши очі запитав Ройд. – Цікавенький екземплярчик тобі до рук потрапив.

- Можливо. Стосовно здібностей, що там у неї в комплектації? – проігнорувавши репліку друга, запитав Бірс. Дівчина здавалась йому дуже знайомою, проте чому, не знав.

- Усім своїм нутром відчуваю, що ти негідник блондинистий, щось приховуєш! Поки що, не допитуватимусь, все одно потім сам все розповіси – хитро примруживши очі, вимовив Алан. Потім додав, - щодо малої, то це така собі скринька сюрпризів. Дар є, і хоч він поки що повністю не прокинувся, вже вражає своїм рівнем. Щодо направленості. Переважають здібності до цілительства та віщування. Є схильність до стихійної магії, а саме робота зі стихіями Води та Повітря. І ще, здібності до бойового мистецтва. Приємна новина – вона абсолютно і беззаперечно не має здібності до чорної магії. Проте скажу одне – перед нами точно бойова відьма. – побачивши як у співрозмовника сіпнулось око, додав, ‑ так-так, дорогенький, із плоті і крові.

- Проте її магічний потенціал ще тільки на початку шляху до повноцінного розкриття, і ми не знаємо, якого сюрпризу очікувати.

У приміщенні запанувала тиша. Її перервало втомлене:

- Треба чекати її пробудження, з’ясувати як вона до нас потрапила. Потім до ректора, ‑ відчеканив той. – А там вже вирішуватимемо по ситуації.

Ройд кивнув, погоджуючись з озвученим другом планом дій. Так мовчазними й продовжували чекати пробудження новоявленої «відьмочки».