1

Кохання – воно таке, після відчуття ейфорії, настає контузія

На вулиці стояла надзвичайно сонячна й тепла погода. Легкий, літній вітерець розвівав соковито-зелене листя дерев, ворушив фіранки відчинених навстіж вікон, а сонячні зайчики відблискували у вітринах бутиків, магазинчиків, кав’ярень компактно розташованих на центральній вулиці. Я зупинився навпроти однієї з них. Навіть не знаю, що саме прикувало мою увагу: яскрава вивіска з зазивною назвою «Koretto», можливо мінімалістичний стиль самої кав’ярні, адже він нагадав мені дівчину, яка перевернула увесь мій світ догори ногами, ту, що вкрала мою душу й навічно порушила спокій, таку просту, і таку складну водночас. Ту, яка на довгі роки міцно вкорінилась у моєму серці й продовжує проростати в ньому все глибше, все міцніше. Думки про неї теплом розливаються в душі й солодкою патокою в тілі.

Сьогодні був вихідний і я вирішив провести його саме тут, в цьому невеликому, привітному та чарівному містечку. Останні дні були надзвичайно важкими, фізично й морально виснажливими – служба на кордоні Селару й Дайєру накладала свій нещадний відбиток.

Отож, я все-таки ризикнув зазирнути всередину кав’ярні, приміщення якої було надзвичайно світлим й просторим, таким комфортним, ніби прийшов додому. Поки доволі симпатична дівчина-бариста приймала замовлення у клієнтів, мав можливість детально ознайомитися з кавовим асортиментом. І от вже майже визначившись, що саме замовлятиму, на долю секунди занудьгувавши, почав роздивлятися відвідувачів, що заходили всередину або ж вже сиділи за столиками насолоджуючись ароматними напоями, й натрапив на коротко підстрижену білявку з широкими срібними пасмами волосся та насичено-зеленими, майже смарагдовими очима. Це була вона.