ГЛАВА 2

Понеділок, 23 грудня, 14:00, вона біля дому Карлайлайла Еванса. Розалі стояла у роздумах, а як він мене зустріне, і чи буде хтось у нього вдома. Її роздуми просто з'їдали її з середини, бо вона  ніколи не була у Карлайла вдома. І вона наважується до нього подзвонити. 

-Ало, Карлайл привіт , сказала вона тримтющим голосом.

-Привіт Розалі ти вже біля мене?- запитав Карлайл підходити до домофону.

-Так, тільки в тебе зачинено. 

-Я вже тобі відкрив - сказав хлопець виходячи вже з дому щоб зустріти дівчину. 

Коли вони зайшли разом до будинку, хлопець допоміг роздягнутися Розалі, та запропонував чаю. Розалі здивувалася, таяк вона ніколи не бачила Карлайла таким привітним до неї. Зазвичай, у школі він з нею або не розмовляв, або просив лише дати домашню роботу списати. 

Розалі стояла у дверному отворі хвилин п'ять, вона все думала, чому Карлайл до неї так добре ставиться. І тут вона чує голос Карлайла:

-Розалі тобі чай з цукром - сказав він додаючи собі до чаю чайну ложечку цукру.

-Так - сказала Розалі, посміхаючись.Мені тільки одну ложечку цукру - промовила вона після невеличкої паузи.

Коли вони випили чай Карлайл сказав:

-Ну, що ідемо починати наш проект- сказав він посміхаючись.

-Ходімо - промовила Розалі, дістаючи з свого наплічника конспекти, які вона оформлювала як заготовки до проекту. 

-О то ти підготувалася- сказав Карлайл здивовано.

-Так, трохи вдома готувалася щоб потім легше було.

Сміючись вони підіймалися на другий поверх будинку Карлайла, там знаходилася його кімната.

Вони знали що роботи є багато, але перед тим як її починати вони вирішили скласти план і придержуватися його впродовж усього проекту.

Для проекту їм треба було зробити презентацію та доповідь. 

За роботою вони багато сміялися та розповідали смішні історії. Так вони просиділи три  години. Вони не помічали час коли вони працювали. І коли вони закінчили роботу на сьогодні Розалі сказала:

-Знаєш, я навіть не помітила як ми так швидко виправилися-промовила вона трішки почервонівши.

-Так-сказав Карлайл, теж трішки почервонівши.

Вони ще трохи посміялися і Розалі сказала:

-Мені вже потрібно іти.

-Шкода-сказав Карлайл опустивши очі.

Коли Розалі це помітила вона його вирішила підтримати і сказал:

-Я всерівно прийду до тебе прийду завтра.

Карлайл яж повесклішав. Після декількох хвилин мовчання сказав:

-А може ти станеш моїм репетитором, я би хотів підтягнути свої оцінити таяк скоро випускний клас і потрібно здавати іспити. 

Розалі незнала як на це реагувати. Вона сказала:

-Я подумаю, і завтра тобі все скажу.

-Добре, тоді до завтра.

-До завтра - сказал Розалі одягаючи вже всій верхній одяг.

Карлайл коли провів Розалі, йому стало якось сумно, він не розумів чому, він ще не зрозумів що він у неї почав захоплюватися. Він чекав кожної зустрічі з нею.

На наступний день Карлайла розбудив дзвінок від Розалі:

-Ало, Карлайле привіт

 -Привіт- сказав хлопець сонним голосом 

-Вибач що так рано тобі телефоную. Я захворіла, і ми не зможемо бачитися десь тиждень поки я неодужаю.

-З тобою все добре - запитав Карлайл вже не сонним голосом. Тобі потрібні якісь ліки чи ще щось?

-Ні нічого непотрібно- сказала Розалі нічого не розуміючи, вона незрозуміла чого він за нею так переживав.

-Тоді одужуй, надіюся до скорих зустрічей.

-Дякую, я теж надіюся що ми скоро зустрінемося

Карлайл кожного дня писав дівчині і запитував як вона себе почуває, бо неміг дочекатися їхньої зустрічі. 

Минув тиждень і Розалі одужала, за день до їхньої наступної зустрічі вона написала хлопцю з радісною новиною,що вона одужала і готова продовжувати роботу. Карлайл коли побачив повідомлення від Розалі дуже зрадів, таяк вони не бачилися вже тиждень.

І ось настав понеділок, 14:00 і Розалі знову біля дому Карлайла уже з посмішкою набирає номер хлопця:

-Ало привіт можеш відкрити мені двері, я вже біля тебе.

-Так- хлопець миттю побіг шоб відчинити двері та зустріти дівчину.

Вони знову випили чаю як у перший день їхньої спільної праці, і Карлайл запитав:

-Ти подумала над моєю пропозицією?

-Так- сказала дівчина посміхаючись

-І ти згадана- запитав хлопець тривожним голосом 

-Так я згідна бути твоїм репетитором 

Каралйл вже готував себе до того шо дівчина йому відмовить проте коли він почув"Так " він неміг стримати свого щястя.

Вони на проект відводили на тиждень 10 годин за цей час вони встигали зроби досить багато роботи, за розмовами води домовилися що на репетиторство відведіть на тиждень 4 години і десь колись будуть гуляти.