Chapter 7

Роуз

Вам колись снилось, що ви були на вечірці з Джастіном Бібером, і танцюючи, розмовляли про те, як було б класно, якби ви були разом, хоча в нього вже є дружина? Ні? А мені сьогодні пощастило. 


 

На тому моменті, коли Джастін, проводив мене додому, хтось наполегливо постукав у двері моєї кімнати. Я нехотя розплющила очі, і подивилась на неї:


 

- Флора, вставай, сніданок на столі, — сказав Віктор за дверима, і не дочекавшись відповіді, попрямував на кухню. 


 

Тільки він мене називає Флорою. Знаю це кумедно, але мило.Він каже, що я на неї дуже схожа. Але я ж не фея?! 


 

"Та, щоб тебе вдарило,

Я таку можливість втратила! " - з цією думкою, я потягнувшись, встала з ліжка, застелила його, і пішла в душ. 


 

Вставши під струмені води, я поступово розслабляюсь. І починаю співати пісню "We Don't Talk Anymore", не знаю чому, але в душі, я співаю саме пісні Селени Гомес. 


 

Після того, як я вийшла з душу, я одягнула чорні обтяжувальні лосини, сірі носочки з білим горошком, і білу футболку оверсайз з рожевим надписом "Barbie". 


 

Коли я зайшла на кухню, одразу ж сіла за стіл. Ві(скорочене ім'я Віктора) стояв за плитою і щось готував.Я оглянулась, подивилась на брата, і здивовано запитала:


 

- А де батьки? - він тільки зараз помітив що я тут, і не відриваючись від готування, через плече кинув:


 

- Вони поїхали у справах. 


 

- Зрозуміло, що готуєш? захоплено запитала я, і підперла голову на руки. 


 

- Млинці, Роуз, — тихенько сказав він, тому, що знав яка в мене буде реакція. 


 

-Ти зараз не жартуєш? Свята мавпочка, це ж чудово! - сказавши це, я застрибала від радості, підійшла до брата, і обняла його ззаду.


 

Дивні в нас відносини. Ми брат і сестра, а виглядаємо як пара, тільки без поцілунків. Ві завжди мені допомагає з уроками, особливо з фізикою, яку я взагалі не розумію. Захищає перед батьками, коли вони через свої сварки зриваються на мені. 


 

- Не кричи мені на вухо, бо скоро я нічого вже чути не буду! Так твої улюблені, — з посмішкою відповів Віктор. 


 

Коли брат, до готував млинці, він наклав кожному по декілька на тарілку, взяв з холодильника апельсиновий сік, два горнятка з шафи зверху, і все це поклав на стіл переді мною. 


 

- До речі, до мене сьогодні Енні на ночівлю має прийти, ти зможеш не виходити з кімнати, або піти кудись? - сказавши це, я з надією подивилась на нього. 


 

- Окей, нема проблем. Але в черговий раз запитаю, чому? - серйозно запитав він. 


 

- Ти мене зі своїми не знайомиш, а я тебе зі своїми! - роздратовано відповіла я. 


 

- Та не так воно вже мені й треба було,- образливо кинув він, доївши та поставивши посуд в умивальник, вийшов з кухні. 


 

"Йому скоро 18, а ображається, як мала дитина!" - з цією думкою, я закінчила зі сніданком, і помила посуд. 


 

Енні не знає, що Віктор мій брат. Чому? Все просто, якщо вона дізнається, це буде просто величезна катастрофа. Знову запитаєте чому? Тому, що вона в НЬОГО закохана. Кожен раз згадує його, у наших розмовах, а коли він в "Instagram" викладає фотку, тоді це просто нестерпно, вічно заходить на неї зі словами:"Він такий красунчик! " Або "Ти подивись на його прес, я тану! ". А зараз уявіть, що буде, якщо вона дізнається, що він мій брат. По-перше, будуть слова, такі як :"Ти серйозно? Як ти могла мені таке не розповісти?!", а по-друге, такі як:"А може, цей, ти мене з ним познайомиш, і зведеш мене з ним? " Або" Розкажи йому про мене, ну не знаю, покажи йому мій акаунт в" Instagram ", натякни йому, щоб він діяв!". Уявили? Ось, чого я не хочу, нічого їй розказувати. Як говорять :"Менше знаєш, міцніше спиш! "


 

                             ***


 

За вікном вже вечоріло. Сонце не могло дочекатись, коли перетне горизонт. Небо розливалось у блакитних і рожевих барвах.


 

А тим часом, я лежала на ліжку у своїй кімнаті, чекаючи поки Енн вийде з вбиральні. Вона напевно вже 15 хвилин там сидить, напевно малюється. Вона реально думає, що написавши коментар Віктору під фотографією, він побачить його, знайде її по геолокації, прийде сюди, і подякує в реальності?!


 

Ніби прочитавши мої думки, Енні вийшла з вбиральні, і прийшла у кімнату. 


 

На її обличчі вечірній макіяж. Червона помада на губах, хайлайтер блищав на її щоках, смарагдові тіні на очах, намальовані вії, чорні довжелезні стрілки. 


 

- Тепер зрозуміло на що ти витратила п'ятнадцять хвилин нашої ночівлі, у туалеті, і тепер поки я схожу на кухню, принести колу і чипси, ти тут все поприбираєш, і розстелиш ліжко, ферштейн? - сказала я з кам'яним виразом лиця, і з ноткою розчарування. 


 

Не дочекавшись відповіді, я вийшла з кімнати і попрямувала на кухню.


 

                              ***


 

Я лежала на ліжку, а Енні на підлозі. Ми вибирали, який фільм подивитись, ну як вибирали, я хотіла дивитись" Хтось класний", а Енні "Всі радісні місця":


 

- Ну подивімося "Хтось класний", ну, будь ласка, — дивлячись на неї "щенячим" поглядом, просила я. 


 

- Ну ми вже кільканадцятий раз його дивимось! Ні давай щось нове, наприклад "Всі радісні місця", а? - не вгамовувалась вона. 


 

- Гмм, ну добре, дивимось твій той, якісь там місця, — останнє я промовила якомога байдуже, тому, що якщо чесно мені вже не хотілось дивитись фільм, який я запропонувала.