Двоє з нас

Chapter 6

Келс



 

Я стояв посеред корту*, у білій тенісній формі, і чекав коли побачу м’ячик, і зможу відбити його.Відчуття ейфорії охопило мене. Пройшло 2 секунди, я бачу його і відбиваю. Аарон не зміг вчасно відбити подачу, і мені додається ще одне очко.Підходить тренер, каже, що я виграв, і гру закінчено.

 

Як же, я люблю вигравати. Ти відчуваєш, що можеш все на світі. Такий кайф, який навіть від наркотиків не отримаєш! 

 

Ми підійшли до сітки, і я протягнув руку Аарону, для рукостискання, але перед тим, як протягнути свою у відповідь:

 

-На наступний раз, я виграю! – зло кинув він, і потиснувши руку, пішов з корту.

 

Я глузливо посміхнувся, бо знав, що він так скаже, він завжди це каже, і кожен раз програє.

 

Щойно закінчилась гра, я зустрівся з радісною посмішкою тата, який якраз підходив до мене. 

 

Він є власником цього тенісного клубу, який називається “Great Tennis Club”. По цілому штаті розташовано велика кількість його точок, де займаються люди різного віку, різної статі, відповідно батько змушує і мене займатися цим спортом. 

 

Коли батько підійшов до мене, він радісно мовив:

 

-Вітаю! Ти був як завжди на висоті, — він посміхнувся. 

 

-Дякую, — фальшиво посміхнувся я у відповідь. 

 

-Тату, а чому Біллі не грає у теніс? 

 

Ніколи ще не питався цього, у нього. 

 

- Не думаю, що йому подобається цей спорт, — відмахнувся батько. 

 

"Типу мені він подобається?!" - подумав я, а старий швидко вирішив перевести тему:

 

-Гаразд, йди переодягнися, і поїхали, — сказав він, а я рушив у переодягальню.

 

Я змінив форму на білу майку та обтяжливі джинси, вийшов, закрив за собою двері, і підійшов до батька: 

 

-Їдемо додому, — сказав він і попрямував до автомобіля, а я за ним. 

 

Звісно, у мене є машина, просто вона у ремонті. Коул попросив її у мене два дні тому, для того, щоб покатати на ній чергову блондинку. Чому блондинку? Він просто закоханий у Лану, а вона його тримає у френдзоні, звісно це його думка, в мене вона зовсім інша, і Коул не може цього прийняти, ну й шукає заміну. І в котре, він врізався в когось. Шкода машину, але він же мій найкращий друг.

 

Ми сиділи в машині у тиші. У мене запілікало у кишенях джинсів. Я дістав телефон і подивився, що сталось. Прийшло повідомлення від Челсі. 

 

Якого дідька? 

 

Челсі:Привіт, зайнятий? Ми з компанією хочемо позависати у клубі, зможеш? 😘

 

Навіщо, ці сопливі смайлики?

 

Ну, ок, мені потрібно розслабитись після гри. 

 

Келс:Так, зустрінемось там,- набрав у відповідь, і сховав назад телефон. 

 

                                ***


 






 

Через деякий час, я був вже у клубі, і підходив до VIP-зони. Охоронець добре знав мене, і пропустив без всіляких питань.

 

Я йшов поміж столиків, доки не помітив “свою” компанію. Першим мене помітив Ділан:

 

-О, Кантер, нарешті ти тут! – сказавши це, він встав зі свого місця, і поспішив до мене. 

 

Ми потиснули одне одному руку, і разом попрямували до нашого столика. 

 

Кантером, мене прозвав Віктор, мовляв: ”Ти завжди думаєш, перед тим, як говорити”, якоюсь мірою, це правда. Не дуже звісно подобається мені, ця кличка, але може бути. 

 

Ми підійшли до столика, і я привітався з кожним кивком голови. 

 

-Що робите? – запитав я до всіх, сівши за столик. 

 

Сьогодні вся “наша” компанія була в зборі:Мері, Коул, Віктор, Лана, Челсі, Ентоні, і Ділан. Невеличка компанія, але нам вистачає. Ми завжди разом, буває, що хтось може не прийти, але дуже рідко.У школі нас поважають, ну як нас, хлопців з нашої компанії точно, а ось дівчат не знаю, просто школа, у якій ми вчимося, поділена на два корпуси, для дівчат, і для хлопців. 

 

Челсі не стримуючи посмішку, солоденьким голосом промовила:

 

-Тебе зачекались! 

 

“ Ух, вибач, але сьогодні не твій день”, - подумав я, і подумки почав шукати того, з ким проведу цю ніч. 

 

Доки я шукав, у Віктора в кишенях задзвонив телефон. Він витягнув його, і подивився, хто йому дзвонить, я встиг також непомітно подивитись. 

 

“Роуз❤️”

 

“Що за Роуз? “, - подумав я, а Віктор якось дивно сказав:

 

-Я зараз! – встав зі свого місця, і пішов кудись. 

 

Дивно.Хто ж вона така?!

 

Я не став довго затримуватись, спустився сходами на низ, вийшов з VIP-зони, і підійшов до незнайомої мені брюнетки з визивною зовнішністю.Вона була одягнена у чорну обтяжливу сукню. 

 

-Хей!

___________

 

Корт * - майданчик для гри у теніс. 






 


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше