Розділ ХLІХ

Еліас

Ви коли-небудь знаходились поряд з небезпечною твариною? Коли будь-який рух може спровокувати агресію в твій бік? Ось, приблизно в такому стані перебуваю, коли до мене наближаються кроки охоронця.

Він йде крадучись. Ментальним зором спостерігаю, як охоронець з обережністю підіймається по східцях й заходить в якусь кімнату. Прикріплююсь ментально до нього й бачу, що тут невелика кухня. В раковині – глечик, горня.

Придивляюсь й впізнаю. Цей посуд мені приносили для сніданку. Й тарілки немає, адже я її розбив. То це в цій кухні мені готують їжу? Мабуть, сюди вибігала покоївка з осколками. Стає зрозумілим, але мені то зараз не цікаво.

Якщо охоронець на цій кухні, то біля дверей кабінету Хранителя нікого немає. Намагаючись не створювати жодного шуму, поспішаю до дверей кабінету. В голові раптом виникає питання: «А якщо він замкнений?».

Відкидаю цю думку, я вже біля дверей.  Смикаю за ручку й двері відчиняються. Крок – і я в приміщенні. Окидаю поглядом кабінет й ледь не стогну від того, що мені відкривається.

Вздовж стін розміщені стелажі, до верху заповнені картонними ящиками різного розміру. З ящиків «визирають» згортки якихось документів. Посеред кімнати – стіл. На ньому теж ящики зі згортками.

Мабуть, серед них десь є і закляття, які мені потрібні. Рішуче направляюсь до столу. Швидше всього, ці ящики привезли нещодавно, отже є шанс, що саме тут знаходяться закляття, які треба знайти. Те, яке необхідне Хроносу, зникло нещодавно.

Висипаю з одного ящика згортки просто на підлогу. Один зі згортків одразу привертає до себе увагу – на ньому срібляста печать, а під нею написано «Закляття керування часом». Ось воно! Неймовірне везіння! Половина справи зроблено.

Відкладаю цей згорток вбік. Щасливий уже тим, що вдалось знайти закляття, яке необхідне Мирі, починаю з ще більшим ентузіазмом перебирати пожовклі згортки. На очі потрапляє «Ритуал для стримування сили». Ого!

Це ж той, про який розповідала Мира. Хоч й не шукав це закляття, але відкладаю і його. Буде бонус. Тепер треба знайти ритуал, за допомогою якого здійснюється передача вищого дару від однієї особи до іншої.

Настільки поринаю в  пошуки, що навіть не чую, що відчинилися двері. Опам’ятався лише тоді, коли двері вже зачинилися і я зрозумів, що хтось зайшов до кімнати. Підіймаю очі й наштовхуюсь на погляд Хранителя.

Він повертає ключ в замку, але не забирає його звідти. Отже, замикає від тих, хто може прийти, а не для того, щоб мене тут затримати. Цікаво… Хранитель кілька секунд дивиться в очі, а потім ошелешує запитанням.

-  Яке із заклять ти шукаєш? – він нахиляє голову набік й продовжує сканувати уважним поглядом. – Думаю, «Вилучення дару» тебе цікавить. Я правий?

-  Цілком, - відкрито заявляю. – Що будеш робити Хранителю?

Відчуваю, як моя сила повільно починає рух навколо мене, утворюючи осяйний еліпс. Намагаюсь стримати цей процес, бо не впевнений в наслідках, але так легко віддавати себе в руки Хранителя не збираюсь.

Мені ще для Мири закляття треба передати. Я вже навіть вигадав, як передам повідомлення.

-  Зупинись, - втомлено кидає старий, - не треба, щоб хтось помітив витік твоєї енергії.

Насторожено аналізую сказане ним. Виходить він бачить мій силовий контур. Це він хоче відволікти мене, чи справді на щось натякає? На довіру? Ну, довіру ще треба заслужити.

-  Я ще вранці відчув, що твій силовий контур змінився, став щільнішим і потужнішим, - він опускається на стілець, в очах стоїть сива мудрість. – А пів години тому помітив, що зі мною теж щось відбувається.

Тихо хмикаю на таку промову, а тоді раптово пробиває здогад. Він брав до рук мою книгу, яку до того читав я. На книзі могли лишитися магічні мікроорганізми, які руйнують прив’язки. Ті, які принесла з собою Мира. Вони ж контактної дії.

Отже… Дивлюсь на нього ментальним зором й бачу, що замість світлих цяточок, які проникали вранці крізь «накинутий» на нього чорний серпанок, вже цілі діри світяться. То от чому ти по-іншому розмовляєш.

-  До ранку чари, якими тебе обплутали, зникнуть, - сідаю навпроти нього. – Що будемо робити?

-  Що робити? – раптово скидається Хранитель, немов його розбудили.

Він підходить до стелажа в кутку, тягне на себе синього ящика й дістає з нього сильно пожовклий згорток. Я підіймаю з підлоги ті, які вже відклав. Хранитель бере від мене згортки й кладе їх на невеличкому столику біля вікна.

-  Ти, поки що, склади все, що розкидав, - суворо зиркає на мене.

Поки складаю розкидані згортки назад до ящика, він щось чаклує над тими, трьома. Повертаю ящик на стіл. Коли оглядаюсь до Хранителя, то в нього вже немає згортків. Миттю наближаюсь до нього й шарпаю до себе схопивши за комір довгого жакета.

-  Тихо-тихо, - він навіть не робить спроб вивільнитися. – Он твої закляття, - вказує пальцем на столик.

Переводжу погляд й мимоволі відпускаю його. На столі лежить гарний дівочий браслет, зібраний з чорних лискучих бусин, а серед них, рівновіддалені поміж чорних – чотири білі бусини.

-  Це що? – недовіра вкриває з головою.

-  Це три закляття, - він показує на три білі бусинки, - і  четверта бусинка для магічного листа, якого ми зараз складемо.

І ми пишемо листа, в якому подаємо всю необхідну інформацію, в тому числі й про шлюбний ритуал, який має проводити Хранитель. Про те,  як він має бути змінений Хранителем для нас. Яка має бути поведінка Мири.

-  Як передавати будемо цей чарівний браслетик? – скептично підіймаю брову.

-  Нуар їй подарує, навіть не відаючи, що передає, - сумно усміхнувся Хранитель. – Ти маєш довіритись мені, а я – тобі. Ти є єдиним шансом для мене вибратись звідси.

-  Як ти змусиш Нуара відвезти подарунок для Мири? – мене турбує це питання.

-  Скажу, що це для того, щоб контролювати її було легше, - невизначено махнув рукою старий.

Потім він непомітно проводить мене до кімнати. Залишається вранці, під час візиту братика, «вчепити» Нуару той самий ментальний конверт, який передала Мира, із запискою, щоб не відмовилась від подарунка. Хоча вона й так «побачить», що браслет особливий.