Розділ ХLІІ

Мира / Мирослава

Мене накриває стан якогось неймовірного поєднання емоцій – одночасно летючої легкості в голові й душевного тягаря. Але ціль абсолютно ясна й зрозуміла.

Сідаю на кришку унітаза й концентруюсь для зв’язку з Триєдиними Богинями. Найперше це посилання до ЛЮБОВІ «Допоможи мені». Очікую якоїсь відповіді. «Тобі буде потрібна допомога їх всіх трьох» - прилітає від Бодьки. Так, якщо вони погодяться, а якщо – ні, то я сама ризикну.

«ЛЮБОВ на зв’язку зі мною зараз. Розповісти що ти задумала?» - як добре, що в мене є Бодька, який читає мої думки. «І швидше» - нетерпеливиться мені. Не знаю з якою швидкістю в них відбувається передача інформації, але вже за кілька секунд Бодька має відповідь.

«Вони згодилися. Що ще треба?» - тривожний голос моєї нишпорки немов дзвін в моїй голові. «Ще треба допомога Хроноса. Мені ж сюди треба повернутися. А хто знає скільки я там буду. Перехід тут. Якщо тут перехід, то всі, хто тут працює це не прості працівники» - видаю те, що тільки но спало на думку.

«Хочеш їм влаштувати День бабака?» - саркастично хмикає Бодька. «Не день, тільки стільки часу, скільки мене тут не буде» - відчуваю що від напруги в мене вже тремтять руки. Так не піде. я не зможу холоднокровно діяти, якщо не візьму себе в руки.

«Вони сказали, що з Хроносом не домовляться. Тільки твій батько зможе допомогти» - здається, що ми обоє з Бодьком завмираємо. «То нехай бабусю повідомлять!» - ледь не кричу вголос. «Вона ж контактер і з татом швидше може зв’язатися!» - додаю.

«Уже» - стримано повідомляє моя нишпорка. В цей час Соня стукає у двері кабінки.

-  Що ти там так довго. Там всі нас чекають, - кличе подруга.

-  Зараз, мене щось нудить, боюсь, що в залі ще блювота почнеться, - зображаю вимучений голос.

-  То від стресу, - розуміюче кидає дівчина. – Я відійду до них, а ти нікуди не виходь, - додає.

Софія йде, полегшено видихаю. В туалеті я одна. «Що має зробити Хронос?» - Бодька готовий вже передати наступну інформацію. «Щоб повернути час назад для всіх, крім мене. Від моменту, коли Сайра поверталася назад в Імперію Тіней і до оцього моменту, що є зараз».

«Зараз почнеться вплив Хроноса. ВІРА сховає тебе, ЛЮБОВ буде чекати біля переходу. У НАДІЇ допомоги проситимеш?» - Бодька повністю ввімкнений у процес. «Так» - кидаю коротко своєму Охоронцю й швидко формую послання до НАДІЇ «Зміни мене».

Подумки уявляю образ Сайри. До Імперії Тіней у своєму образі переміщатися досить небезпечно. Ледь встигаю вийти з туалету, як Хронос починає діяти.

Бачу, як Давид розмовляє із Сайрою, як вона розповідає про умови використання «Картки переходу». Потім він кидає  Сайрі останню фразу з погрозами й вона принижена проходить крізь дзеркало.

Давид іде в кімнату, в якій залишив «мене», я ж підходжу до дзеркала. Оглядаю себе в незвичному образі. Прикладаю картку до дзеркала приблизно в тому місці, де торкалась картка Давида і дзеркало змінюється.

«Як назад повертатися будеш?» - чую від Бодьки, але не реагую. Мені спочатку треба туди добратися. Роблю крок вперед, вказуючи місце, в якому хотіла опинитися в Імперії Тіней.

Різкий свист вітру, перед очима проносяться вогники і я нарешті опиняюсь в кімнаті Еліаса. Він сидить із книгою в руках. Серце стрибає сонячним зайчиком від радості, що з ним все гаразд. Поки що…

«Ти в цьому образі хочеш йому показатися?» - сарказм в голосі моєї нишпорки зашкалює. Тут серйозна справа, а він… Хоча… «Якщо він не впізнає, не відчує, тоді доведеться знову НАДІЮ підключати» - констатую у відповідь. Знімаю захист.

Еліас підводить голову й тихий усміх осяває його обличчя, я ж зависаю від його оголеного торсу.

-  Ти знову прийшла, - шепоче він. Підіймається, книга вислизає на підлогу.

-  Еліас, я…, - не знаю як пояснити що це я.

-  Миро, я тебе бачу, відчуваю, а не оцю твою «жаб’ячу шкірку», - Еліас підходить й бере мої руки у свої долоні. – В тебе руки холодні.

Він схиляється до моїх долонь й своїм подихом намагається їх зігріти. Завмираю на мить. Як же мені добре в цей момент поряд з ним. Ще раз зиркаю на свої руки й згадую для чого я тут. «Ну, так. Хронос час повернув, щоб ти тут помилуватись могла» - знущально видає Бодька.

-  Еліас, у мене дуже мало часу, - забираю свої руки з його долонь. – Я тут «партизанськими стежками» до тебе навідалась. Навіть образ довелося змінити.

-  Так, вибач, - миттєво обличчя чоловіка стає серйозним, майже похмурим. – Тобі загрожує небезпека?

-  Нам всім загрожує небезпека, але я не про те. Зараз ми будемо подихом знімати мої нігті, по одному, - бачу, розгубленість в його очах.

Швидко зігріваю подихом ніготь вказівного пальця правої руки й він легко відстає, адже перед цим, ще й Еліас на них дихав. У чоловіка від подиву брови підскакують вгору. Ту саму маніпуляцію виконую і з рештою нігтів.

-  Не дивуйся і краще заплющ очі, бо наступні мої дії будуть дещо… неприємними, - червонію під його уважним поглядом. – Ти маєш мені повірити. Над цим працювали серйозні люди.

На диво, він підкоряється. Стоїть із заплющеними очима й оголеним торсом. Я ж слиню палець й вимащую в тій слині відчеплені нігті. Вони стають клейкими. Знаю, що негігієнічно, але життя дорожче.

Переходжу на ментальний зір й чітко бачу місця найбільших переплетень павутиноподібних ниток. В тих місцях до його тіла приліплюю м’які від слини нігті.

Що буде з Еліасом?

Як Мира повернеться назад?

Про це вже в наступному розділі.

Дякую всім за підтримку.❤️❤️❤️

Всім добра і позитиву.

Ваша Ніка. ❤️❤️❤️