Розділ ХХХVІІ

Мира / Мирослава

Вчений кидає погляд на пакет зі зразками на столі, киває і знову обертається до мене. Здається він знову готовий ловити кожне моє слово. Сідаємо і я починаю розповідати йому про інформацію, якою цікавилася, читала.

Про те, що на артефактах накопичуються фрагменти ДНК вірусів, бактерій і грибів, і це доведено вченими. За цими ДНК можна дізнатись звідки були завезені ті чи інші артефакти.

Що за деякими змінами в ДНК можна говорити, про те, які мікроорганізми впливали на даний організм і наскільки його пошкодили. Про  генетичні захворювання окремо згадую. Прибулець уважно слухає, лише зрідка час від часу киває.

Розповідаю, що досліджень вчених на вплив магії на здоров’я людини в інтернеті я майже не зустрічала. Так, деякі натяки, здогади. При чому слово «магія» не вказувалося, вказувався, щось типу «енергетичний вплив».

Зате багато статей є від екстрасенсів, астрологів, ворожок. В кількох статтях магічний вплив порівняли із дією вірусу або бактерії. Магічний вплив якраз і полягає в руйнуванні як фізичного так і ментального здоров’я.

 Тобто, це можна порівняти з магічно створеним мікроорганізмом. Чоловік хитає головою, погоджуючись із моїми словами.

-  Було б добре, якби ви за допомогою магії створили мікроорганізм, який би не був магічним руйнівником, а навпаки, знищував магічний вплив, - випалюю на одному подихові.

-  Ну видів магії є багато, тут «працюють» різні види «мікроорганізмів», - чоловік відкидається на спинку стільця.

-  Мене цікавить мікроорганізм, який би знищував магічні прив’язки, магічні пута, нитки, - загинаю пальці перераховуючи все. – І все, щоб якнайшвидше. Кілька днів. Магія може справитись швидше за дослідження.

Вчений вражено розглядає мене, постукуючи пальцями по столу. Зиркаю на НАДІЮ, яка весь цей час стояла біля вікна й напружено спостерігала за нашою розмовою.

-  Не сподівався почути такі несподівані ідеї, та ви мене зацікавили, - його губ торкнулась легка посмішка й швидко зникла. – Створити магічний мікроорганізм, який здатний руйнувати прив’язки, цілком реально. Думаю за день – два впораємось.

-  В якому вигляді ви мені його маєте передати? – ледь не підстрибую на стільці. – При переході можуть все забрати.

Генетик замислився, а тоді швидко взяв мою руку й наблизив до своїх очей.

-  Ви манікюр часто робите? – хитрий блиск в його очах говорив більше, ніж слова.

-  Приблизно один раз в місяць, - здвигнула плечима.

І тут мене накрила здогадка. Чому я до такого не додумалася?

-  Накладні нігті? Тобто контейнери з мікроорганізмами у вигляді накладних нігтів? – майже видихаю. – А як я потім…

-  Думаю, що буде прийнятною зробити особливість оболонки контейнера розчинною від слини, -  це прозвучало з долею виклику. – Трохи негігієнічно, але завжди з собою. В слині є ферменти, які розчиняють речовини, - додає вже серйозно.

Він підхопився на ноги, злегка схилив голову до НАДІЇ й повідомив, що ми завершили розмову. Потім забирає пакет зі зразками ДНК. Я щиро дякую. Богиня рішучим кроком підходить до нього й за хвильку їх вже немає поряд.

«Серйозний мужик» - з повагою видає Бодька. «Умгу» - відгукуюсь. Цей вчений мені сподобався, перш за все тим, що вмів слухати.

-  Ти залишишся? – зазирає бабуся й своїми словами підштовхує до дій.

-  Ні, мама не знає, що я в тебе, - відмахуюсь на її завмерле в подиві обличчя. – Не зважай, ти тут ні до чого, це наші з нею непорозуміння.

Бабуся тільки хитає головою й спішить вийти з кімнати. Коли, зібравши речі, виходжу в коридор, вона вже стоїть з пакунком, в якому загорнута сирна запіканка.

Додому добираюсь раніше за маму. Запіканку розрізаю, кладу на тарілку посеред столу. Мама повертається, коли вже готуюсь до сну, дякує за вечерю. Хмикаю, але не уточнюю, хто готував.

«Бодько, що будемо робити?» - знесилено цікавлюсь, аналізуючи мамину поведінку. «Ти щось вигадаєш» - швидко прилітає впевнена відповідь, на що лише задумливо зітхаю. Телефон відриває мене від невеселих думок. Давид.

-  Слухаю, - намагаюсь, щоб голос звучав привітно.

-  Ти вдома? – його голос неначе липка патока. – Хвилювався за тебе.

-  Вже вдома, відпочиваю, - намагаюсь втримати роздратування, яке підняло голову всередині.

Пам’ятаю, що слово «так» дасть йому шанс забрати мене звідси в будь-який момент, тому намагаюсь поки що його не вживати. Я ще не підготувалася до повторних відвідин Імперії Тіней.

-  Тоді добраніч, - в його голосі відчувається холод. – Сподіваюсь, в п’ятницю ми традиційно йдемо в «Шаттен»?

-  Звичайно. Навіщо порушувати таку цікаву традицію, - підмічаю, що його питання було поставлено знову таким чином, щоб я відповіла «так».

Давид прощається й відчуваю, що настрій у нього зіпсувався. В мене ж, навпаки. Так і засинаю. І сниться мені знову якийсь дивний сон.

«… я йду ґрунтовою дорогою, на якій дуже багато брудних калюж і багнюки. Не спішу, намагаюсь обходити, щоб не забруднитись, не впасти. Зупиняюсь перед величезною калюжею й обмірковую, як її обійти.

Велика чорна змія виповзає з тієї калюжі й кидається на мене, але наштовхується на якусь невидиму перешкоду. Вона не перестає кидатися вперед, але в неї нічого не виходить.

Якоїсь миті зиркаю під ноги й помічаю шматок блискучого пластику. Нахиляюсь, беру його й мене відносить від цієї калюжі зі змією…»

Прокидаюсь в холодному поту. «Змія у сні кидається – небезпечна жінка трапиться. Це не я вигадав, це в інтернеті так написано» - коментує Бодька мій сон.

Яка ще небезпечна жінка має з’явитись біля Мири?

Залишайтесь з героями і довідаєтесь.

Дякую за підтримку.❤️❤️❤️

Всім добра і позитиву.