Розділ ХХVІ

Мира / Мирослава

Давид заходить в кімнату й стає перед ліжком поряд із Владленом та Хранителем.

-  Ваша високосте, - схиляється в легкому поклоні перед Давидом Хранитель. – Ми не впевнені як для неї закінчиться шлюбний ритуал, адже носія такого рівня магічної сили нам ще не траплялося.

-  Вона могла б стати гідною дружиною будь-якого правителя, - Давид не відводить очей від моєї копії на ліжку.

-  Цілком згоден, але в нас інша ціль, - гуркоче Владлен.

-  А одночасно двох цілей досягти? – Давид питально підносить одну брову, повертаючись до Хранителя.

-  Головна наша ціль – це забрати її дар, щоб ти міг поглинути його й додати до свого, який набагато слабший, – гнівається імператор. – Тоді ми будемо не тільки наймогутнішою цивілізацією, а й станемо безсмертними. А поки що в нашому розпорядженні якихось тисячу років життя.

Давид схиляє голову набік, хитро мружиться. Видно, що його не влаштовує такий результат щодо мене.

-  Якщо Мира залишиться живою, то вона для мене буде законною дружиною? – він переводить погляд на Хранителя.

-  До тієї події ще більше ніж місяць, а поки що ми маємо накласти на неї ментальну заручальну печатку, - переводить тему Хранитель.

-  Так, бо нам треба буде повертатися. Ті тіні, які зараз замість нас  залишились на Землі довго не зможуть утримувати наші форми, - Владлен бере ініціативу у свої руки. – Керуй Хранителю, що маємо робити?

Хранитель мовчки підходить до дверей, відхиляє їх і йому передають щось довгасте, замотане у дорогу тканину. Він йде до ліжка, одночасно розмотуючи той предмет.

-  Вона навіть лежить дуже вдало для нас, не треба навіть рухати її, - задоволено підмічає Хранитель.

-  Вдало лежить? – перепитує Давид.

-  Ну, так. Нам необхідний відкритий доступ до зони «сонячного сплетіння», - терпляче пояснює чоловік.

«Миро, швидко створи для себе захисний магічний щит. Краще в кілька шарів» - голос Бодьки вривається у свідомість. Майже злякав. А якби я з переляку щось вигукнула?

Повільно роблю глибокий вдих, щоб одночасно заспокоїтись й сконцентруватись і починаю формувати тришаровий магічний щит навпроти своїх грудей.

Хранитель тим часом дістає загорнений предмет. Це дійсно схоже на велику, сантиметрів десять в діаметрі, печать з довгим дерев’яним руків’ям. Сама печать зблискує золотом. Владлен зиркає на годинник у кутку кімнати. Дивлюсь і я туди. За кілька хвилин північ.

Владлен з Хранителем підходять ближче, Давид стає з іншого боку ліжка. Хранитель береться за руків’я одразу вище печаті, Владлен одразу над його рукою, Давид вище руки свого батька. До ілюзорної мене ніхто не торкається.

Хранитель починає щось бурмотіти, очі у всіх заплющені. Про всяк випадок затискаю рукою рота, щоб не видати жодного звуку, адже не знаю, які несподіванки можуть бути.

Раптово із печаті з’являється темно-фіолетовий промінь, який направлений на мою грудину. Відчуваю, як щит починає нагріватися, виходить, якийсь зв'язок з ілюзорною формою тіла, все ж таки залишається. Враження таке, що той промінь, як лезо проходить через перший шар магічного щита.

«Миро, швидко ще створюй кілька шарів щита. Вони можуть добратися до твого фізичного тіла» - чую знервований шепіт Бодьки у голові. Цілком згідна зі своїм охоронцем і концентрую свої зусилля на процесі захисту себе.

Ще три шари магічного щита постають перед моїми грудьми. А їхній промінь уже здолав третій шар і заглибився в четвертий. Мені стає спекотно, не вистачає повітря. «Миро, я з тобою. Ми впораємось» - гарчить на мене Бодька.

Коли фіолетовий промінь застряг на п’ятому шарі магічного щита, бурмотіння Хранителя зупинилося, Давид з Владленом відпустили ту дивну печать. Хранитель підхопив тканину, в якій вона була загорнута спочатку й знову загорнув печать.

Потім рушив до дверей, щоб віддати згорток й повернувся назад. Вони всі три стоять біля ліжка й уважно вдивлялися в обличчя псевдо мене.

-  Вона скоро отямиться? – не витримує Давид.

-  Після цього ритуалу вона три доби буде у стані трансу, - відповідає Хранитель, але при цьому чомусь дивиться на Владлена, той киває.

-  Сину, тобі доведеться зайняти, поки що, іншу кімнату, - жорстко карбує Владлен. – До неї не можна торкатись.

-  А я думав, що маю бути поряд зі своєю нареченою після ритуалу заручин, - хмикає Давид.

-  Коли повернетесь на Землю, ваша високосте, можете залицятися до неї, а зараз не можна навіть бути поряд, бо відбувається процес згортання її магічної сили, - Хранитель незворушно кидає на нього погляд.

Давид іронічно скалиться, переводячи погляд то на батька, то на Хранителя.

-  Гаразд, я після повернення спробую стати для неї ближчим, - тягне посмішку Давид. – Вона щось запам’ятає з цього всього? – цікавиться мимоволі.

-  Ні, при переході назад пам'ять зітреться, - втручається Владлен. – Ходімо.

-  А хто її буде охороняти? – різко повертається до батька Давид. – Якщо вона отямиться швидше й вийде з кімнати?

-  Не отямиться, - заперечливо хитає головою Хранитель. – А якщо й отямиться, то охорона, яка щогодини обходить замок, одразу її помітить.

-  Нічого страшного, якщо прогуляється, - невизначено смикає плечем Владлен, - в інше крило замку, думаю, вона потрапити не зможе.

-  Це був би крах всього, якщо б вони зустрілися з НИМ, - Хранитель виділяє інтонацією останнє слово. - ВІН і так сьогодні тривожиться чогось і, якби не магічний ковпак, під яким його помістили, нам би було не дуже спокійно.

-  Ходімо, - Владлен хитає головою в бік дверей.

Вони виходять, я ж стою й прокручую в голові останні репліки…

 Хто ще схований в імператорському замку ?

Чому вони бояться зустрічі Мири із тим таємничим НИМ?

Наступний розділ дещо прояснить ситуацію.

Дякую за вашу підтримку. ❤️❤️❤️