Розділ VІ

Від того помаху руки ВІРИ з одного боку кімнати зникає стіна й відкривається якась інша кімната…

… В кімнаті попід стінами знаходяться стелажі, а на них складено сувої із записами.

В центрі кімнати за невеликим столом, на якому стоїть чорнильниця, сидить дуже старий чоловік, з довгою сивою бородою. В його руках перо, перед ним розгорнений наполовину списаний сувій.

 Я таке в історичних фільмах бачила. Він одягнений в теплий халат поверх сорочки й штанів, головний убір схожий на ковпак.

Чоловік щось швидко пише, час від часу, вмокаючи перо в чорнильницю. Складається враження, що він поспішає. Чутно його тихе бурмотіння. Чоловік дописує останнє слово й кладе перо біля чорнильниці. Кілька разів махає листком, щоб просохло чорнило.

Раптом він нервово смикається, прислухається й завмирає. Чутно стук у двері, потім тиша, потім знову обумовлений стук. Чоловік полегшено видихає, поволі підіймається з-за столу та йде до дверей.

До кімнати заходить інший чоловік, набагато молодший, з ледь посрібленими сивиною скронями, короткою борідкою. На ньому дорожній костюм, чоботи в пилюці.

Він вклоняється старому чоловіку, той у відповідь обіймає його й підводить до крісла, яке стоїть поблизу розпаленого каміна. Обличчя в обох дуже серйозні, навіть стривожені.

-  Слава Триєдиним, я встиг, - сідає в крісло молодший.- Здається мене ніхто не бачив.

-  Ви й мали встигнути, ваша величносте. За моїми передбаченнями, вони за мною прийдуть за годину, тому часу дуже мало, - перебиває старший чоловік.

-  Я у вашому розпорядженні, мудрий чаклуне, - схиляє голову молодший, зі звертання уже зрозуміло, що монарх.

-  Маю останнє передбачення. Воно стосується твоєї доньки, - стишено почав мудрець.

Король, а це був він, стрепенувся в кріслі, напружився. На обличчі – тривога. Він нахмурив брови, але не зміг стриматись і перебив старого.

-  Ти кажеш про…, - він завмер, немов підбираючи слова.

-  Так, про твою доньку, яку ми сховали ще на стадії ембріона в земній жінці, через десять днів після зачаття, - хитнув головою, підтверджуючи свої слова старий.

-  То це дівчинка? – в голосі короля забринів кришталь.

-  Дівчинка. Їй зараз п’ять земних років. Вона красуня в неї Ваші очі й таке ж вольове підборіддя. Решта – від Вашої дружини, - продовжує чаклун.

-  Ти можеш мені її показати? – в голосі правителя чується прохання.

-  Ні, бо за цим відбитком у просторі її швидше можуть знайти, - заперечливо хитнув головою старий. – Тільки після того, коли їй виповниться двадцять земних років.

Вони хвильку помовчали, дивлячись в підлогу. Потім чаклун знову звів очі на монарха, але той почав швидше.

-  Як же я її впізнаю? Тебе ж уже не буде поруч. Ти ж сказав, що завтра тебе уже не буде в живих, - нотки розпачу вирвались з грудей короля.

-  Впізнаєш, відчуєш й так здогадаєшся. На долю цієї дитини випадає важлива місія, - продовжив мудрець, - вона зможе розвалити загарбницькі досягнення Імперії Тіней. Але є декілька «якщо»…, - він замовк, тільки дивився на короля, а в тому погляді, здавалося, стоїть мудрість віків…

-  В цьому протистоянні вона може не виж…, - він обірвав на півслові.

-  Я ж кажу, що є кілька «якщо», - чаклун підійшов до столу, взяв щойно написаний сувій і простягнув правителю. – Це зашифроване передбачення. Сховай його на Землі так, щоб до нього зміг добратися земний батько твоєї дівчинки.

Монарх повільно простягнув руку й взяв сувій. Розстебнув невелику шкіряну сумку, яка була прикріплена до поясу й сховав його.

-  Він білий маг. І ти думаєш…, - король з надією глянув на чаклуна.

-  Так. Він має твою доньку за рідну. Певною мірою це так і є. Він любить її й зробить все, щоб звести всі ризики до мінімуму, - гірка усмішка освітила обличчя мудреця. – Ти зі свого боку теж маєш знайти спосіб допомогти їй. Тільки зустрічатися вам не можна до її двадцятиліття.

-  Чому? – скинув брови монарх.

-  В ній дрімає дуже потужна магічна сила. Така дається на цілу сім’ю, тобто для батьків й дитини. А так, як вас поряд не було, то вона одна отримала все, - чаклун глянув на годинник. – Якщо ви зустрінетесь до того як ця сила прокинеться, то частина її перейде тобі й дружині.

-  Це погано? – звівся на ноги король.

-  Вона тоді не зможе вижити в протистоянні з Тінями…, - старий потер чоло, - хоча і її земному батьку теж певний час треба буде триматися від неї на відстані.

-  То це ще й тому, я маю сховати передбачення на Землі… .

Раптом все зникає і я знову в кімнаті поряд з Триєдиними Богинями.

Ось таке видіння постало перед Мирою.

Що ж далі?...

Залишайтесь з героями цієї історії.

Щиро дякую за коментарі й «вподобайки». ❤️❤️❤️

Всім добра і позитиву.

Ваша Ніка. ❤️❤️❤️