Розділ 16

Двері в номер були відчинені навстіж — це Наталя залишила, щоб почути, раптом хтось із малюків прокинеться. Катя прикрила двері і вляглася на широке ліжко, де дружно сопіли її діти. Матвій, як зазвичай, спав на животі, а Ваня на боці, згорнувшись калачиком.

«Ти моя і діти мої...»

Як усе-таки було б чудово прокинутися в обіймах Клима, а краще б він її розбудив, щоб зайнятися коханням. Або навіть не будив...

Знову тіло пронизало солодке тремтіння, ніби їй було мало, ніби вона не наситилася цією близькістю, яка зносить дах.

Спати зовсім не хотілося. Хотілося лежати в Клима на грудях, як у шезлонгу, і пити вино — дуже смачне, до речі. Треба запитати Клима, як називається. Хоча воно напевно коштує недешево і навряд чи їй по кишені.

Варто було заплющити очі, як перед нею поставало обличчя Аверіна в дзеркальному віддзеркаленні слайда шафи, що нависало над нею, окреслене зім'ятими простирадлами, закинуте назад із напівзаплющеними очима, краплями поту на лобі й виразом гострої, безмежної насолоди...

Так, так вона точно не засне. Катя розплющила очі і втупилася у стелю. Було ні з чим не порівнянне задоволення усвідомлювати, що виною всьому вона, причина в ній. Вона з півоберта заводить цього приголомшливого чоловіка, так що Клим запав і запав серйозно. Але...

Чому він жодного разу не сказав, що вона йому дорога? Про те, що він міг назвати її коханою, Катя й подумати боялася. Досить із неї. Уже один клявся в неземному коханні три роки, краще так, як Клим.

«Не нагадуй мені більше про це лайно», — раз процідив крізь зуби, і Силанін зник навіть із її спогадів, як і не було. А ще їй страшенно подобалося його «...Катя!»

Клим, який зі стогоном з'їжджав із дивана на підлогу, знову викликав тремтіння в колінах, і вона тихо засміялася в темряву. Те, що вона закохана в нього по вуха, давно для неї не секрет. Та й для Аверіна з його проникливістю напевно теж.

Він же нехай мовчить, нехай гарчить, нехай вказує, як краще. Він і справді знає як краще, вона себе з ним зовсім недосвідченою почуває. А йому так навіть подобається.

«За нами точно плаче дурдом!»

Засинала з усмішкою, думаючи про свого мужчину. І все ж десь промайнуло несміливе: скажи він, що кохає, Катя, не сходячи з місця, померла б від щастя.

***

— Катю!

— Мамо!

Ваня смикав її за руку, а Матвій намагався пальцями розліпити очі.

— Все, все, хлопчики, я вже встала, — вона ледве змусила себе піднятися, впору самій було пальцями вії розклеювати.

«Яке ж ти чудове снодійне, мій коханий!»

Від однієї думки, що вона зараз побачить Клима, Катя тут же прокинулася. Спочатку вмила хлопчаків, а потім сама пірнула під прохолодні підбадьорливі струмені води.

Так шкода було змивати з себе Аверіна — сліди його рук і губ вона відчувала досі. Вони так цілувалися вчора на прощання, ніби й не було того виснажливого марафону в хаті над річкою.

Клима ніде не було видно. До сніданку підтягнулися всі співробітники — хто бадьоро, хто зі страждальним виразом. На Катю і зовсім не звертали уваги. А їй здавалося, у неї на лобі загорівся і яскраво горить напис: «Я всю ніч кохалася з Аверіним».

Може, Зіміна має рацію, яка заявила їй зранку, що людям глибоко байдуже все, що не стосується безпосередньо їх самих?

І все ж де Клим? Може, він досі спить? Втомився і спить після вчорашнього, Катя б теж із задоволенням поспала годинок так до двох-до трьох...

Вона без апетиту колупалася в тарілці, коли відчула на собі знайомий погляд. Аверін стояв біля входу в кав'ярню, спершись рукою об одвірок, і не зводив з неї очей.

— Тебе можна на хвилину? — сказав досить голосно. Катя так квапливо піднялася, що впустила виделку.

— Іди скоріше, поки малі не побачили, — зашипіла Наталя. — Я їх відволічу.

Хлопчики під керівництвом Тимофія запускали подаровані Климом кораблі в басейні з фонтаном, дивилися на них як зачаровані й нічого навколо не помічали.

Катя підійшла до Клима, той міцно взяв її за лікоть і повів до котеджів.

— Щось сталося, Климе? — спробувала ухилитися, але Аверін і не думав її відпускати.

— Сталося, — він говорив, зі свистом видихаючи повітря через зуби, і Каті на мить стало не по собі. Він злий? Чи незадоволений? Або...

— Сталося, — повторив Клим, заштовхнувши її в її ж номер і зачиняючи ногою двері. І вкарбувався разом із Катею в стіну поруч із дверима. — Я прокинувся, а тебе немає. Ти підсадила мене на себе, Катю, тепер тримайся.

І знову губи, пальці, руки... Клим утримував її у висячому положенні, а вона то хапалася за стіну, то обхоплювала його шию, і через те, що обидва поспішали, феєрверки виявилися набагато яскравішими й вибуховішими...

Чи в них просто жодного разу ще не було ранкового сексу?

Зате тепер Катя знала, який вигляд має її невдоволений коханий чоловік зранку — злий, незадоволений і дуже-дуже збуджений.

— Ти моє диво, — прошепотів Клим, упираючись лобом у стіну поруч із Катею. Потім поцілував її дуже ніжно й усміхнувся.