Розділ 14

— І справді, Клим, — Зиміна приклала долоню козирком, а потім замахала руками і закричала: — Аверін! Пливи сюди!

— А вітрила-то замалі, — уїдливо зауважила Анюта.

— Ех, молодь! — змірила її Надія жалісливим поглядом. — Та яка різниця, що там за вітрила? Головне, яке кермо!

— Здається мені, у такого, як Аверін, і кермо, і пілотаж вищої категорії, — захоплено спостерігаючи за катером, промовила Аня.

Катя дякувала небесам за те, що подруги захоплено стежили, як катер причалює до невеликого причалу, що врізається в річку осторонь пляжу. Тому ніхто й не помітив, як вона густо-густо вкрилася червоною фарбою, на очах набуваючи дивовижної схожості з аверинськими шортами.

— Привіт! — Аверін уже йшов до них із великими пакетами в руках. — Дівчата, полуниця, черешні, хто що любить?

— Климе! — в один голос радісно завищали діти.

Ваня відкинув лопатку, підбіг до Аверіна і повиснув на його нозі, випередивши братика буквально на частку секунди. Клим розгублено дивився на дітей, що висять на його ногах, піднявши пакети вище.

Підскочили хлопці з їхнього відділу, відібрали пакети і потягли на кухню, а Клим продовжував розгублено роздивлятися хлопчаків, які приклеїлися до його ніг. Потім нахилився, підняв обох на руки і вдивився в задоволені мордочки.

— Дивись-но, впізнали? Ванька, Матвій, ви мене пам'ятаєте?

— Ітіть твою наліво, Катерино, — відмерла Надя, — звідки його знають твої діти?

— Він приїжджав, коли ми звіт робили до ночі, тоді й познайомилися, —пробурмотіла Катя, ніби виправдовувалася, вкотре набуваючи вигляду аверинських шортів.

Тим часом Клим обережно опустив малюків на землю і простягнув руку шестирічному Тимохі, Наталчиному синові, який стояв осторонь.

— Здоров, хлопче! Я так розумію, ти в нас Тимофій Зимін?

Той кивнув і зніяковіло потиснув простягнуту руку.

— Ну раз так, пропоную пройтися до причалу і заглянути в катер. Звичайно, якщо дозволить мама, — схаменувшись, додав Аверін.

Наталя кивнула. Клим із Тимохою попрямували до катера, за ними підстрибом бігли малюки, чіпляючись за руки Клима. Катю ніхто й питати не став.

У катері виявилося цілих три коробки з кораблями на радіокеруванні. Кораблі були різні, але розподілити їх вийшло мирно і спокійно.

— Навіщо, Климе? — промовила з докором Наташа. Катя ж тільки очима кліпала.

Після ліжка більш ніж за тисячу доларів вимовляти Аверіну за іграшки було як мінімум дивно. Все одно скаже, що вкрав або це подарунки йому на день народження, який тоді сенс? Правильніше за все з кожної зарплати віддавати йому частину грошей, тому що прийняти все це Катя просто не могла собі дозволити.

— Це справжній Х'юго Бос? — розвернула Аня Клима до себе спиною. На червоних шортах великими білими літерами красувався напис BOSS.

— Та ні, підробка, звісно, — відмахнувся той. — Ти знаєш, скільки оригінальні коштують?

— А яхта звідки? — не відставала Анна.

— Яка яхта? — здивувався Клим. — Це звичайний річковий катер.

— Може, для когось і звичайний, а тут він має вигляд круїзного лайнера, — хмикнула Наталка.

— Це не його катер, — втрутилася Катя, — він його в друга позичив. Там друзів вагон і маленький візок, усі багаті й добрі, чого хочеш у них позичити можна.

— А ти звідки знаєш? — повернулася до неї Аня, а потім подивилася на Клима. — Правда, чи що? То чому ти друга не прихопив?

— Правда, — дещо спантеличено кивнув Клим, — тільки не друг, а дядько. Попросив катер на техобслуговування відігнати, я і взяв на деньок покерувати. Хотів вас річкою прокатати і дітвору.

— Шкода, що в тебе немає приятеля з яхтою, Аверіне, — відкинулася Катя назад на шезлонг. — Я більше люблю море.

— Чому немає, є, він в Іспанії живе. У нього там вілла і яхта, — відповів Клим, занадто пильно дивлячись на Катю, і несподівано підморгнув. — Поїдеш зі мною?

І як із ним розмовляти, із цим неможливим Аверіним, скажіть на милість?

Розмовляти їм нескоро довелося. Клим вправно зображував візника і катав товаришів по службі на своєму білосніжному катері. Катя дуже-дуже старалася, але нічого не могла із собою вдіяти, прикро було просто до остраху.

Він прокатав уже практично всіх. Малеча та взагалі з катера не вилазила. Прилипли до поручня, що тягнувся вздовж панелі управління, і тільки встигали головами на всі боки крутити. А Клим так і рулив, стоячи за дітьми впритул і прикриваючи їх собою. Про Катю навіть не згадав.

Вона заплющила очі, вдаючи, що їй байдуже до того, кого там катає Аверін. Лише б хлопчикам було весело! Але десь усередині набігло вже ціле озерце непролитих сліз, і вона відчайдушно боролася із собою, щоб не дати озерцю пролитися назовні.

— Чому сумує найкрасивіша у світі дівчина? — пролунав напівшепотом голос Клима над вухом. Катя підхопилася і мало не вдарилася чолом об його підборіддя.

— Ніхто не сумує, я просто відпочиваю, — заперечила, пробуючи відштовхнути торс, що нависає. Але з таким самим успіхом можна було спробувати підправити Пізанську вежу.