Розділ 13

Катя трималася, поки двоє громіздких чоловіків тягали такі ж громіздкі, запаковані в картон деталі і звалювали їх просто посеред кімнати.

Вона трималася, поки підписувала документи про доставку і підтвердження комплектації, які виклав перед нею той самий басовитий мужик.

І навіть коли зачиняла за вантажниками двері, теж трималася. Але варто було побачити вартість ліжка в прикріпленому до накладної чеку, витримка повністю їй зрадила, вона сповзла на підлогу, сіла біля вивантажених коробок і розплакалася.

Дуже не хотілося лякати дітей. Катя кусала губи й одразу ж тягнула їх у посмішці, дивлячись на притихлих малят, що втупилися на неї своїми темними оченятами-намистинками.

Завібрував телефон на полиці й дуже вдало відволік хлопчаків. Вони обидва кинулися наввипередки, але Ваня схопив телефон першим і приніс Каті, задоволений, що обійшов брата. Вона відповіла не дивлячись і зовсім не здивувалася, почувши голос Аверіна.

— Доброго ранку! Доставка вже була?

Це прозвучало так буденно і просто, наче турботливий чоловік, який перебуває у від'їзді, телефонував дружині й цікавився сімейними справами. Катя давилася сльозами і мовчала, щоб він не здогадався, але він, звісно ж, одразу здогадався.

— Чому ти мовчиш? Ти що, знову плачеш? Катрусю! Не мовчи, та скажи ти хоч щось!

— Навіщо, Климе? — нарешті видавила вона через силу. — Навіщо ти купив це ліжко?

— Як навіщо? — не зрозумів він. — Пацани по діагоналі в ліжечках сплять, вони виросли!

— Я сама, — вона заплющила очі й помотала головою, ніби Клим міг її бачити. — Я ж казала тобі, що наступного місяця сама куплю. Це мої діти, Климе! І я не знаю, що мені робити, я не зможу все це сама зібрати...

— Вони не тільки твої, Катрусю, — його голос пробирав глибоко і згортався в солодкий клубок десь у самій її серцевині. — І чому сама? О дванадцятій прийде збирач, я про все домовився. Я теж збирався прийти, але довелося виїхати, мене немає в місті.

— Так не можна, Климе, — вона вже не соромлячись хлюпала носом. — Потрібно кудись дівати старі ліжечка. Розібрати, продати або прилаштувати, у мене зовсім немає місця, щоб їх зберігати.

— Вибач, — він був абсолютно спантеличений, — я ідіот, зовсім про це не подумав. Дай мені десять хвилин, я все вирішу.

— І навіщо так дорого, Климе? — але говорила вона це Аверіну, який уже відключився.

Телефон ожив буквально за хвилину.

— Катю, за півгодини приїде Вікторія Павлівна. Вона про все подбає, не хвилюйся. Це перевірена людина, можеш сміливо залишати на неї квартиру.

— Що за Вікторія Павлівна? — Катя навіть в екран заглянула, ніби там був Аверін, а той продовжував керувати з динаміка:

— Дай їй ключі й веди дітей на прогулянку. Гуляйте довше, в ідеалі було б піти в гості. Чорт, як же невчасно я звалив... О, точно, я зараз забронюю номер у готелі!

— Климе! — вона навіть крикнула, і Аверін здивовано замовк. Продовжила набагато тихіше: — Не потрібен нам ніякий готель, моя мама живе поруч, я відведу малечу до неї. Тільки хто вона така, ця твоя Вікторія Павлівна? Навіщо їй сюди приходити?

— Вона мо... друга мого домоправителька, помічник по дому. Приголомшливо організована жінка. Покажеш, де ти хочеш ставити ліжко, вона за всім простежить. Складальник розбере ліжечка і відвезе, якщо тобі нікому віддати. Нове ліжко зі скеледромом, уявляєш? Там на бічній панелі є такі штуки, по яких можна лазити, справжній тренажер зі скелелазіння...

— Яке скелелазіння, Климе, їм по півтора року! — Каті здавалося, вона спить і бачить сон, бо знову Аверін говорив так, ніби він турботливий чоловік. І батько. Телефон у руках Каті дрібно тремтів.

— Так вони вже як мавпи, згадай у «Каскаді»! — Клим помовчав, а потім несподівано додав неголосно: — Довірся мені, моя маленька дівчинко, усе буде добре.

І вона справді відчула себе маленькою дівчинкою, нехай на кілька хвилин. Але було так приємно усвідомлювати, що хтось піклується про неї та її малюків! І легко повірилося, що все неодмінно буде добре.

Вікторія Павлівна виявилася приємною доглянутою жінкою середніх років. З Катею вони порозумілися одразу ж, оскільки з перших слів стало зрозуміло, що справу свою вона знає. Наприклад, з'ясувалося, що матраци Аверін купити здогадався, а постільну білизну ні.

Вікторія Павлівна зайшла на якийсь сайт, змусила Катю вибрати кілька комплектів і тут же оформила замовлення. А потім ще й передзвонила.

— Доставлять протягом двох годин, — повідомила вона Каті з таким виглядом, ніби через дві години до них має заявитися сама англійська королева.

Прийшов збирач, і Катя повела дітей на прогулянку. Вони були в мами, коли зателефонувала Вікторія Павлівна і повідомила, що все готово і Катя може приймати роботу. Увійшовши в кімнату, та завмерла бовдуром і лише очима плескала.

У дитячій панувала ідеальна чистота, біля стіни стояло красиве біле двоярусне ліжко з опуклостями і западинами на бічній панелі. Отже, домоправителька ліквідувала всі наслідки складальних робіт. Звісно, брати гроші як винагороду вона відмовилася.

Хлопці, побачивши ліжко, одразу ж залізли нагору. Вони сиділи на другому «поверсі», тримаючись за бортики, і на їхніх однакових мордочках було написано таке невимовне щастя, що Катя не втрималася і зробила кілька знімків на телефон. А потім пальці самі відправили їх адресату «Клим Аверін». Катя й не зрозуміла, як це сталося.