Розділ 11

Катя спробувала ще що-небудь вивідати про роботу Аверіна як водія колишнього генерального їхньої компанії. Однак у їхньому підрозділі мало хто був у курсі, хто там возить генерального — що попереднього, що нинішнього.

Тим паче Клим просив не поширюватися про це в колективі, але ж дізнатися про Асмоловського їй ніхто не забороняв, правильно? Ось і запитала у дівчат, коли вони разом пили каву на кухні.

— Дівчата, ви не в курсі, чому раптом Асмоловський вирішив продати компанію? — вона дуже старалася, щоб це прозвучало невимушено і незацікавлено. Начебто нічого не запідозрили. — Бізнес на підйомі, компанія розвивається, перспективи шикарні. Прибуток будь-які борги покрив, якби вони були.

— Так він начебто і не продавав, — Надя взяла свою чашку і дістала з холодильника вершки. — Хто буде?

— Як не продавав? — здивувалася Аня, потягнувшись за вершками. —- Він що, нашому Доббі компанію подарував?

— Щодо того, хто кому що дарував, не знаю. Я чула, що цей молодий у нього компанію не купив, а віджав.

— Нічого собі, — похитала головою Анна, а Надя продовжила, понизивши голос:

— Там якась історія була нехороша. Ніби як Асмоловський його батьків чи то замовив, чи то сам убив і бізнес забрав. Ось Доббі й віджав компанію в рахунок старих боргів. Посадити, мабуть, не вийшло, доказів немає, а добрі люди за частку завжди посприяють.

Надька, звісно, та ще казкарка, але, якщо припустити, що вона говорить правду, перебування Аверіна на посаді особистого водія колишнього власника компанії набувало досить зловісного відтінку.

Чергова послуга черговому «другу»? Дуже схоже на правду. Вже куди більш правдоподібно, ніж Клим, який перебивається з хліба на воду і готовий на будь-яку роботу. Що тоді він робить у їхньому відділі?

Катя всі наступні дні ламала голову, але так ні до чого і не додумалася, а розпитувати Аверіна однозначно було не найкращою ідеєю.

Весь тиждень він підкреслено морозився, Катею не цікавився. За цей час вони перекинулися щонайбільше кількома десятками слів, включно з «доброго ранку» і «гарного вечора». Тому, коли настала субота, вона була просто щаслива.

***

Сьогодні їхній клас відзначав п'ять років закінчення школи. Мама почувалася стерпно, Людмила Григорівна обіцяла побути з дітьми вдень, а ввечері передати естафету мамі. Тож Катя офіційно могла гуляти до ранку.

Звісно, вона не мала наміру вдарятися в загул, все-таки мати двох дітей. Але усвідомлювати, що сьогоднішній вечір можна провести, не смикаючись і не поглядаючи щохвилини на годинник, було приємно.

Вона спеціально заздалегідь купила цю сукню для зустрічі випускників. Дуже провокаційну, з глибоким вирізом попереду на запах до самої талії, що зав'язувалася на боці великим бантом.

Ще коли вона тільки її приміряла, одразу уявила, як відреагує Силанін — найкрасивіший хлопець школи, її перше кохання і перший чоловік. Він точно мав приїхати зі столиці, де жив усі ці п'ять років.

Яскраво-червона сукня, в один тон із тією самою забороненою помадою, що так дратувала Аверіна...

Стоп! До чого тут Клим? Вона одягалася для Андрія! Його вона хотіла вбити наповал карколомним поєднанням смаглявої шкіри, темного, майже чорного волосся і соковитого відтінку червоного, що розбурхує уяву.

Досі Катя не розуміла, чому Андрій обрав її, чим вона його привабила? Затиснута, звикла завжди бути в тіні тендітної і неземної краси старшої сестри з дивовижними фіалковими очима, Фіалки...

Поруч із білошкірою Аллою Катя завжди здавалася собі циганкою або чорношкірою невільницею, яку взяли в прислугу з милості.

Звісно, сестра сердилася на неї й вичитувала. Але Катя не могла не бачити, що в глибині душі та погоджується з нею і відчуває свою перевагу. Так, шкода, що діти пішли в матір хіба що кольором волосся...

Їхній роман з Андрієм почався рівно чотири роки тому з такої самої зустрічі випускників через рік після закінчення школи. Він одразу повіз її до себе і був чимало здивований, що опинився в Каті першим. Може, навіть більше засмучений, бо не розраховував на такий сюрприз.

Їй доводилося зображати задоволення, хоч задоволення там кіт наплакав. Було боляче, усередині саднило, але по вуха закохана Катерина була готова терпіти й зображати все, що завгодно.

Андрій поїхав назад до столиці, куди перебрався разом із батьками одразу після школи. Цей роман тривав цілих три роки, поки одного разу Каті не прийшло посилання в інстаграм на сторінку якоїсь Вікторії Краснової.

Нескінченні фоточки з відпочинку, букети квітів і переплетені руки закінчувалися цілою фотосесією одруження самої Вікторії, до речі, абсолютно ніякої. І Андрія Силаніна. Останнім якраз красувався знімок першої сторінки новенького паспорта на ім'я Вікторії Силаніної.

Три дні Катя пролежала у своїй кімнаті, дивлячись у стелю і зовсім нічого не відчуваючи та ігноруючи дзвінки й повідомлення Андрія. А потім він заявився власною персоною з букетом і золотими сережками в подарунок, наче нічого не сталося.

Катя доволі рівно запропонувала залишити її в спокої. Андрій не вгамовувався і переконав її зустрітися на нейтральній території, щоб усе обговорити "як дорослі розумні люди", і вона навіть погодилася.