Розділ 9

Катя допивала каву, коли пролунав дзвінок домофона.

— Кур'єрська доставка, — повідомила слухавка голосом Аверіна, і за хвилину він з'явився на порозі власною персоною, тягнучи за собою дві яскраві об'ємні коробки.

— Привіт! — Клим посміхався так радісно, ніби зранку вже встиг виграти мільйон. — А де всі?

З дитячої до коридору вибігли Матвій з Ванею і загальмували, з двох боків вчепившись за Катю.

— О, чудово, пацани! Ідіть сюди, — Клим присів навпочіпки, але малюки підходити не квапилися, побоюючись виглядали з-за Каті.

— Вони тебе не впізнали, — спробувала вона виправдати дітвору.

— Як це не впізнали? Я що, даремно півночі їм вірші читав? Гей, дрібнота, ну-ка зізнавайтеся, хто з вас Матвій, а хто Іван? Розбирайте подарунки!

Клим поставив коробки на підлогу. Він говорив бадьорим і веселим голосом, але чомусь Катя не могла позбутися відчуття, що той старанно приховує за показним нальотом незручність та напругу.

У коробках із логотипом відомого виробника дитячих іграшок красувалися однакові пожежні машини, і Катя присвиснула б, якби вміла свистіти. Вона бачила ці машини, коли вибирала дітям подарунки на рік. Їхня вартість дорівнювала вартості велосипедів, які Катя тоді купила в кредит і ось тільки нещодавно виплатила.

— Климе, навіщо такі подарунки, вони ж дорогі! — притиснула вона долоні до щік.

— Хіба? — здивувався Клим. — Не знаю, мені приятель гроші винен, я в нього в рахунок боргу іграшки забрав, а на ціну не подивився. Він власник мережі магазинів, там є дитячі відділи.

Катя недовірливо похитала головою, а потім злегка підштовхнула малюків, які з таємним захопленням розглядали коробки.

— Скажіть Климу «дякую» і беріть машинки.

Матвія не потрібно було довго вмовляти, він по-своєму озвучив подяку і потягнув коробку в дитячу. Ваня підійшов до Клима і раптом несподівано пригорнувся до нього, обхопивши шию.

Катя вже було сіпнулася, щоб відволікти дитину, і зупинилася в нерішучості, побачивши, як здригнувся Аверін. А потім невміло обійняв хлопчика за плечі, чомусь заплющивши при цьому очі.

— Ну що ти, Ваньку, так мене засоромив, — промовив він сивим голосом, і Катя отетеріла від вигляду по-справжньому збентеженого Аверіна. — Підемо краще подарунок відкриємо!

Він упізнав Ваню? Чудеса! У цей час Іван, піддавшись на вмовляння, вхопив однією рукою коробку. Другою він тримався за ногу Клима.

— Я можу розраховувати на каву? — запитав той на ходу, пристосовуючись до кроку дитини.

— Звичайно, — розгубилася Катя. Тепер було незручно виставити Аверіна, але й відкладати похід у торговий центр не хотілося.

Відкладати нічого не довелося. Коли вона зазирнула в дитячу, чоловіки сиділи на підлозі й захоплено розбиралися з керуванням подарованою технікою. Точніше, розбирався Клим, а діти заглядали йому через плече.

— Тут зовсім мало місця, — Клим подивився на неї так, ніби в дитячій ніде було розвернутися виключно через Катю.

Але в його словах була правда. Два дитячі ліжечка, з яких хлопчики ось-ось виростуть, займали багато місця.

— Ніяк не зберуся купити їм двоярусне ліжко, — прозвучало так, ніби вона виправдовувалася. — Може, наступного місяця. А зараз насамперед потрібно їх одягнути.

— Вип'ю кави і поїдемо, — сказав Клим, піднімаючись з підлоги.

Але варто було їм переміститися в кухню, туди одразу ж приїхали із сиреною і мигалками обидві пожежні машини.

— Зате так ти мене гарантовано згадуватимеш, — заявив Аверін, коли Катя поцікавилася, чи навмисне він вибрав такі гучні подарунки. — Щоразу, як вони почнуть грати пожежниками.

Він пив каву, сидячи за столом у її кухні, а Каті здавалося, ніби вона дивиться серіал, знятий із нею в головній ролі, перша серія якого вийшла приблизно півроку тому.

— Ти куди зібралася за покупками? — запитав Клим, відставляючи чашку.

— У «Каскад-плазу», я зазвичай там знаходжу все, що потрібно.

— Не будеш заперечувати, якщо я попрошу приятеля позичити нам машину? Дуже незручно буде на таксі.

І поки Катя голосно заперечувала, уже перемовлявся телефоном:

— Ярику, мені машина потрібна, підженеш? Не знаю адреси, по локації подивися, так швидше буде.

Вийшовши з під'їзду, Катя почала виглядати того самого Ярика з машиною, але тут з-за рогу вирулив позашляховик, і Катя, здається, навіть рота відкрила від захоплення.

Він був схожий більше на космічний літаючий об'єкт, ніж на автомобіль. Утім, розглянувши значок на передній панелі, вона анітрохи не здивувалася.

«Ламборгіні» за вартістю ненабагато відрізнявся від літаючого космічного об'єкта, але справжній шок Катя відчула, побачивши, що Аверін прямує до цього самого позашляховика.

З-за керма вискочив щуплий невисокий хлопчина. Вони привіталися з Климом, а потім хлопець відчинив задні дверцята автомобіля і запрошувальним жестом вказав на них Каті. Вона, міцно стискаючи руки хлопчаків, підійшла до машини і зупинилася в нерішучості.